Соціологія молоді: процеси концептуалізації в контексті соціокультурних змін - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. Соціологія молоді: процеси концептуалізації в контексті соціокультурних змінДемонструється “процесуальна стабільність” дослідницьких практик, в яких опредмечені сенсові та силові відносини в полі. Запропонована методологічна схема апробовується стосовно соціології молоді як впорядкованого простіру дослідницьких практик, що конституюється соціокультурними процесами реального історико-культурного контексту радянського та пострадянського суспільства. Схема реалізована в самостійних дослідженнях, що дозволило визначити специфіку контексту інституціоналізації вітчизняного соціологічного дискурсу, виявити паттерни внутрішніх та зовнішніх інтеракцій, що впорядковують концептуальну активність дослідників у полі соціології молоді. Проведено аналіз культурної тканини соціології молоді: акцентовано плани дискурсу про молодь і сконструйовано практичні схеми як глибинні допонятійні підвалини концептуалізації. Результаты самостоятельных исследований по деконструкции текстов, производимых в поле социологии молодежи, позволили определить контекст “первичной” и “вторичной” институционализации отечественного социологического дискурса, закрепившей практики ограничения автономии концептуализации в поле социологии.Аналіз процесів концептуалізації згідно з методологічними засадами конструктивістської парадигми робить предметом дослідження топологію науки - сукупність взаємоповязаних зовнішніх і внутрішніх соціокультурних процесів, що в конкретній історико-культурній ситуації визначають логіку інтелектуального виробництва. Врахування соціокультурної ситуації як контексту концептуалізації дозволяє виявити культурні ресурси соціологічного пізнання, до складу яких входять продукти минулих соціальних систем, оскільки соціологічні інтерпретації дійсності перебувають під впливом історичних конфігурацій їх виробництва. З огляду на вищезазначені “виклики часу” нагальною потребою стає розробка методології аналізу процесів соціологічної концептуалізації як динамічного соціокультурного феномену, що конструюється ендогенними та екзогенними процесами. Аналіз вітчизняної традиції теоретизування в соціології молоді дозволяє актуалізувати механізми використання соціально-проективної функції соціологічного дискурсу щодо легітимації суспільних ідеологем. Однак, з огляду на тему дисертаційного дослідження, необхідно зазначити низку проблем, що характеризують ступінь її наукового опрацювання: не розроблено цілісну методологічну схему аналізу змісту і механізмів трансформації соціологічної концептуалізації; епізодичними є спроби адаптації положень конструктивізму до дослідження процесу інтелектуального виробництва в полі соціології; не приділено відповідної уваги аналізу соціокультурного контексту інституціоналізації української соціології протягом радянського періоду; відсутні комплексні дослідження соціокультурних процесів, що конституюють поле вітчизняної соціології молоді і практики конструювання концепту “молодь”; не отримала грунтовної соціологічної оцінки якість трансформації дослідницьких практик щодо конструювання схем сприйняття соціальної дійсності в умовах пострадянських соціальних змін.У контексті діяльнісно-структурного підходу модифікується щодо соціології молоді концепція динамічного соціального поля, розробляється методологічна схема аналізу процесів концептуалізації в соціологічній галузі та конкретні методики її застосування при аналізі ідеального виміру поля соціології молоді. Образ соціологічного знання з позицій конструктивістської методології складається з наступних рис: соціолог перетворює на абстрактні конструкції (наукові поняття) інтеріоризовані соціокультурно зумовлені образи соціальності; конструювання концептів за суттю є онтологізацією наукових понять згідно з прийнятими в науковій спільноті конвенційними правилами; процес соціологічного пізнання впорядковується за допомогою дисциплінарних структур, які окреслюють коло легітимних концепцій, що відтворюють конкретні знанієві практики; дослідження соціологічного знання передбачає його сприйняття в якості процесуального феномену - динамічного поля соціальних відносин між дослідниками, які на певних етапах створюють структури, що регулюють інтелектуальне виробництво. В цілому, проведений аналіз дозволяє виокремити рівні соціальності соціологічного знання: конвенціональна природа, соціальні замовлення, організація науки як соціального інституту, ідеологічно-прагматичні інтереси конкретної наукової спільноти, соціальні риси дослідника як субєкта концептуалізації, обєктивація соціологом у процесі конструювання концептів інтеріоризованого досвіду соціальних практик.