Соціологія дитинства - Реферат

Оформлення уявлень про дитинство в особливу галузь соціології зумовлено, по-перше, зміною самого суспільства і місця дитинства в ньому. По-друге, безперервно збільшується обсяг знань про дитинство, накопичених всілякими науками, насамперед такими, як психологія, педагогіка, юриспруденція, історія, культурологія, етнографія. Нині місце дитинства у суспільстві є таким, що значною мірою розширюється коло споживачів наукових знань про дітей і дитинство. Ця специфіка й одночасно перевага полягає в інтегративній функції соціології, у тому, що соціологічний підхід дає можливість розглянути дитинство як цілісне явище, різноманітні прояви котрого вивчаються різними науковими дисциплінами. Наукове співтовариство вже дійшло висновку, що потрібно вивчати не лише дитинство в соціумі, але й сам соціум в дитинстві.З точки зору структури останнього і його змістовного зрізу, соціологію дитинства потрібно розглядати як часткову соціологічну теорію, або, якщо дотримуватись термінології Р. У соціології дитинства узагальнення має місце, адже вона досліджує сутність, структуру, загальні закономірності функціонування і розвитку дитинства, як структурного компонента суспільства, який свідчить про соціальні й культурні зміни, що відбуваються. Виходячи з того, що соціологію сімї молоді відносять до галузевих теорій соціології, правомірно говорити про те, що соціологія дитинства також належить до галузевих теорій. Обєктом соціології дитинства є "дитинство як структурний компонент суспільства, котрий відображає соціальні й культурні зміни, а предметом - специфічні ролі "дитина" і "дорослий", соціальні норми і приписи, що регулюють відповідні ролі, дитяча субкультура, процеси взаємодії суспільства і дитини, державна політика в інтересах дітей". Вирішуючи питання про виокремлення соціології дитинства в самостійну галузь соціологічного знання (і роблячи спробу схарактеризувати теорії, котрі доцільно використовувати при вивченні дитинства), слід враховувати "сучасні тенденції в соціологічних науках, де, як припускається, жодна теорія не претендує на універсальність і вважається прийнятним існування взаємовиключних теорій".З яким інтелектуальним багажем прийшло наукове знання про дитинство до того часу, коли існування соціології дитинства стало можливим? Як бачимо, дослідження сімї ставить низку проблем, з котрими доводиться стикатися при вивченні дитинства: ставлення батьків до дітей, відносини "дитина - прабатьки", взаємостосунки між дітьми в сімї тощо. Окрім того, що ця наука для пояснення будь-яких психічних процесів дорослої людини звертається до її дитинства, вона також виділяє дитинство в самостійну галузь. Слід сказати, що конструювання психології дитинства як особливої галузі відбулося раніше, ніж оформлення соціології дитинства. Американські спеціалісти в галузі дитячої психології, датуючи витоки психології дитинства як науки 1887 роком, повязують їх з працями Чарльза Дарвіна, присвяченими дослідженню почуттєвих і пізнавальних здібностей дитини.Нині дитинство розуміється як складне соціальне явище (що є структурним елементом суспільства), котре виконує в ньому (суспільстві) специфічні функції і взаємодіє з останнім у цілому і з окремими його елементам. Дитинство визначається як "сукупність обєктів, подій, процесів соціальних інституцій стосовно дітей, котра формується і підтримується суспільством, а також постійно поновлюється в процесі життєдіяльності дітей, котрі засвоюють соціальність та інтегруються в соціум". У рамках першого зясовується роль соціально-економічних чинників, що зумовлюють місце дитини в суспільстві й сімї, їхнє значення для формування різних її характеристик. Завдяки другому (підходу) визначаються образи дитинства у свідомості суспільства, той символічний простір, котрий також формує ставлення суспільства і батьків до дітей, зумовлює зміст і характер виховних впливів. У низці досліджень показано вплив соціально-економічних криз на скорочення числа дітей в сімях.Зрозуміло, основоположна роль у соціології дитинства належить категорії "дитинство", котра в різні періоди суспільного розвитку наповнювалась різним культурно-історичним смислом. Дослідники вважають, що є підстави говорити про культурно-історичний тип дитинства, наприклад про американське або російське дитинство, або дитинство початку XXI століття. У даному словнику воно (поняття) розглядається як "соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки котрих вмерли, а також дітей, котрі залишились без опіки батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав чи визнання їх у встановленому порядку недієздатними, пропалими без вісті". Однак, як свідчать дані державної доповіді з приводу становища дітей в Україні, вже з 1997 року спостерігається зростання чисельності дітей, котрі офіційно законом не визнані як сироти, але позбавлені батьківської опіки, бо батьки з різних причин не переймаються їх вихованням.

План

Вступ

1. Місце соціології дитинства у структурі соціологічного знання

2. Наукові знання про дитинство

3. Дитинство як соціокультурне явище

4. Основні категорії і дослідницькі проблеми

Висновок

Використана та рекомендована література