Соціально-політичні ідеї Е. Дюркгейма. Соціальна реальність політики як компонент соціологізму. Діяльність групи вчених і послідовників Дюркгейма: М. Гране, Ф. Сіміан, М. Мосс, Л. Леві-Брюль, Л. Герц. Роль та значення французької соціологічної школи.
Варто згадати такі події як падіння прогнилого режиму Другої імперії, виникнення і придушення Паризької Комуни, поразка у Франко-Пруській війні, формування Третьої республіки, що призвело до доби криз і потрясінь. Однак, незважаючи на всі потрясіння, які відбувалися у цей період, були й позитивні моменти: в цей період розпочалась доба розвитку блискучих літературних та мистецьких талантів, бурхливих політичних та наукових дискусій. Соціологія, як і ряд інших наук, вступала у переломну фазу свого розвитку. Саме Еміль Дюркгейм виявився спроможним опрацювати множину нових факторів і ідей, поєднати їх у нову чітку соціологічну лінію. Адже, тема політичних доробків Дюркгейма досить цікава і протягом тривалого часу справляла і продовжує справляти винятковий вплив на подальший розвиток соціологічної думки.Остання чверть ХІХ в. у Франції ознаменувалася тим, що суспільно-економічна система не могла забезпечити свого власного стабільного існування й перебувала під постійною загрозою революційних виступів працюючих мас. Ідея соціології як самостійної науки, яка повинна була стати основою реорганізації суспільства, поступово знаходила підтримку буржуазних республіканських програм, що висунули, соціально-політичні перетворення [9, C.356]. Теоретичним обґ-рунтуванням політики й ідеології соціального реформаторства, необхідною передумовою якого був «класовий мир» і «загальна згода», стала теоретико-методологічна концепція, що одержала назву «соціологізм»[4]. Дюркгейм не був кабінетним ученим, далеким від повсякденної політичної боротьби і хвилювань суспільного життя. Його соціально - політична орієнтація, пафос його теоретичної і практичної діяльності були спрямовані на захист інтересів тих кіл французької буржуазії, які під час гострої соціально - політичної кризи зберегли віру в буржуазно-демократичні ідеї, у можливість прогресу капіталістичного суспільства, збереження класового миру і зміцнення соціальної солідарності.Курс, який Дюркгейм присвятив проблемам соціалізму становить частину великого задуму, який йому не вдалося завершити так, як він мріяв. До цього дослідження Дюркгейм приступає, виходячи з декількох ідей, які освітлюють його тлумачення соціалізму. Перш за все він не вірить у плідність насильницьких заходів і відмовляється розглядати класову боротьбу, особливо конфлікти між робітниками і підприємцями, як істотну рису сучасного суспільства, тим більше - як рушійну силу історичного процесу [2, C.345]. Для Дюркгейма - вірного послідовника Конта - конфлікти між робітниками і підприємцями служать доказом поганої організації або часткової аномалії сучасного суспільства, яка повинна бути виправлена. Якщо ж, як вважають сьогодні, класова боротьба і насильство в марксизмі виступають на перший план і з цього слідує (що, втім, неправильно) прирівнювання соціологізм до марксизму, то, в такому випадку потрібно вважати Дюркгейма противником соціологізму.Серед найрізноманітніших тем, що розроблялися Моссом можна виділити такі: природа й функції жертвоприношення, загальна теорія магії, структура й методологія соціологічної науки, «техніка тіла» (типізовані форми деяких основних фізичних і фізіологічних дій людини в різних культурах), цивілізація й культура, генезис і історична еволюція поняття «я» і ін. У них Леві - Брюль висунув гіпотезу про наявність якісно різних типів мислення і стверджував, що неможливо зрозуміти психіку первісних людей або ж людей, що стоять на дуже низькому ступені суспільно - історичного розвитку, якщо виходити з психологічних даних, отриманих на підставі вивчення дорослих або дітей сучасного суспільства (як це роблять, наприклад, послідовники школи психологічного еволюціоналізму - Спенсер , анімізму - Тайлор, Вундт , Боас та ін) або ж на підставі вивчення психології невротика (Фрейд ) [26, C.44]. Слід зазначити, що до складу соціологічної школи Дюркгейма входило до 15 соціологів, серед них такі відомі, як Люсьєн Леві - Брюль, З. Журнал «Соціологічний щорічник» виконував дві функції: публікацію робіт із соціології, головним чином дюркгеймівців, огляд і рецензування літератури по соціальних науках. Поряд з журналом «Соціологічний щорічник» Дюркгейм і його послідовники також видали на початку 1900-х років журнал «Notes critiques: sciences sociales» («Критичні замітки: соціальні науки»).Соціологізм Французької соціологічної школи протистояв таким авторитетним соціологічним напрямкам, як католицька соціологія (що розглядала суспільство як певний наслідок реалізації Божого промислу й біблійних заповідей), соціологічний номіналізм (що зводив соціум до сукупності індивідуальних дій і мотивів), біологічний і психологічний редукціонізм (що визначав соціальну дійсність винятково біологічними або психічними факторами), затверджуючи обєктивний, надіндивідуальний характер соціальних процесів (у найбільш радикальному вигляді «обожнюючи» суспільство).
План
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти політичних ідей в дюркгеймівській соціології
1.1 Соціально-політичні ідеї в науковому доробку Дюркгейма
1.2 Соціальна реальність політики як компонент соціологізму
Розділ 2. Соціологічна доктрина дюркгеймівців
2.1 Діяльність групи вчених і послідовників Дюркгейма: Марсель Гране, Франсуа Сіміан, Марсель Мосс, Люсьєн Леві - Брюль, Альберт Юбер, Лусьєн Герц
2.2 Співпраця Дюркгейма з дюркгеймівцями. Видання «Соціологічного щорічника»
2.3 Внесок французької соціологічної школи у розвиток соціології
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
