З’ясування стану, особливостей та тенденцій розвитку релігійної свідомості населення Львівської області на початку першої декади ХХІ ст. в її основних вимірах. Аналіз наслідків домінування типів релігійної свідомості та міри їх впливу на соціальне життя.
“ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ” Соціологічні виміри релігійної свідомостіЗахист відбудеться 27 квітня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. У дисертації здійснюється розробка, обґрунтування та апробація моделі встановлення вимірів релігійної свідомості. Розкривається зміст поняття “релігійна свідомість”, пропонується досліджувати її як цілісне утворення, що не підлягає розчленуванню. Для этого предлагаются следующие принципы иерархизации каждого из измерений: для теоретико-познавательного - принцип возрастающей рациональности (от накопленных бытовых религиозных знаний через их систематизацию и рационализацию к гибкой системе религиозных знаний); для эмоционально-оценочного - принцип возрастания эмоционального напряжения (от настроений через эмоции к религиозным чувствам); для деятельностно-волевого - принцип повышения мотивации на религиозную деятельность.Однак в їх працях здійснюється переважно теоретичний аналіз проблем, повязаних з формуванням та функціонуванням духовно-релігійних феноменів, а емпіричні дослідження скеровуються передовсім на релігійні практики різних груп населення. Таким чином, наукова проблема обраної теми полягає насамперед у недостатньому висвітленні взаємоповязаних теоретичних та методичних засад аналізу сучасного стану релігійної свідомості населення України і зумовлена вкрай слабким звязком методологічних принципів та методичного інструментарію її вивчення засобами соціології. Все це актуалізує потребу збільшення теоретичного знання про релігійну свідомість як важливу складову духовного життя багатьох людей в умовах посткомуністичних трансформацій, а також зумовлює необхідність вироблення адекватного методичного інструментарію її конкретно-соціологічних досліджень у сучасній Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: на основі синтезу теоретичних положень комплексу соціогуманітарних дисциплін встановити теоретичні засади дослідження релігійної свідомості та методологічні принципи побудови її моделі; на відміну від жорсткої структурації, яка є домінуючим принципом дослідження релігійної свідомості, вперше запропоновано розглядати цей феномен як цілісне духовне утворення та досліджувати його шляхом зясування загальних сутнісних (рівня розвинутості та міри сформованості ознак) і функціональних (міра впливу - сильна/ слабка, скерованість - орієнтованість на суспільство/ на особу, характер - періодичний/ системний, зміст - вирішення питань сенсу/ забезпечення схвалення громадськості тощо) характеристик на основі принципу холізму;У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади вивчення феномену релігійної свідомості” - на основі синтезу теоретичних положень комплексу соціогуманітарних дисциплін встановлено теоретичні засади дослідження релігійної свідомості та методологічні принципи побудови її моделі. Це уможливило визначення місця релігійної свідомості у багатокомпонентній структурі релігії та встановлення її змісту й суті звязків з іншими складниками, придатними для емпіричного дослідження, такими як релігійна діяльність, релігійні відносини, релігійні інститути. За допомогою гносеологічного підходу виокремлено різні рівні релігійної свідомості - теоретичний та буденний; психологічний підхід робить можливим розгляд релігійної свідомості в сукупності релігійного світовідчуття, світосприйняття та світоставлення; культурологічний подає її в єдності релігійних норм, знань, цінностей, символів, зразків тощо. Внаслідок цього у розділі вироблено авторське визначення релігійної свідомості як особливого духовного феномену, специфічного способу ставлення до надприродних явищ, суть і основу якого становить віра у надприродні сили (яких вважають священними) і / або у релігійне вчення; це віра, що набула емоційно-вольових ознак та раціонально осмислилася релігійною людиною, завдяки чому остання як її носій може здійснювати через свою поведінку певний вплив на суспільні процеси та водночас залежати від них. Це робоче означення релігійної свідомості акцентує на чотирьох обовязкових її ознаках: наявності релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до неї та волі до реалізації її положень у повсякденних релігійних і ширше - соціальних практиках.Подальший перехід до операціоналізації поняття релігійної свідомості дає змогу розглядати її як єдність релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до неї та волі до реалізації її положень. Застосування принципу цілісності до авторського розуміння релігійної свідомості зробило доцільним уведення до понятійно-категоріального апарату моделі соціологічного дослідження релігійної свідомості терміна “вимір”.
План
1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
