Соціокультурний потенціал трансформації пострадянського суспільства - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукЦя стратегічна ціль актуалізує питання про те, яким чином може бути досягнута подібна мета, які економічні, інфраструктурні, політико-правові, соціальні, людські та культурні ресурси можуть сприяти (або перешкоджати) забезпеченню процесу реформування, а також якими є "рушійні сили", який соціальний механізм приводить у дію трансформаційний процес, які фактори сприяють реалізації реформ, а які їх гальмують. Основне питання, на якому була зосереджена теоретична соціологія кінця ХІХ століття: "Чому можливе суспільство?", - зміщується в середині ХХ століття до питання про те, "Як функціонує суспільство?", а наприкінці ХХ століття - "Яким чином суспільство змінюється?" У соціологічних дослідженнях соціальних змін прийнято описувати радикальні соцієтальні зміни за допомогою метафори "чорної скриньки", де на вході виявляється стабільна суспільна система в момент кризи, потім випливає сама "чорна скринька" під назвою "трансформація", у якій сховані причини і наслідки змін, які відбуваються (тобто механізми змін), і на виході з "чорної скриньки" - новий більш-менш стабільний стан суспільства. Серед таких базових компонентів одним із центральних, на наш погляд, є поняття "соціального механізму" трансформації, тієї рушійної сили, що забезпечує інтерфейс (взаємодія та взаємне структурування агентів і структур - термін М.Арчер) структурних можливостей і обмежень суспільства й акторів (групових й індивідуальних субєктів суспільного процесу), а також поняття "соціокультурний потенціал", що є соціокультурним джерелом функціонування соціального механізму трансформації. Для того, щоб відповісти на запитання: "Яким чином суспільство змінюється?", необхідно виділити важливі складові компоненти, що визначають динаміку, спрямованість і зміст соціальних змін, а саме: - соціокультурний потенціал трансформації суспільства, що забезпечує реалізацію соціального механізму; Сутність наукової проблеми, на вивчення якої спрямоване дисертаційне дослідження, полягає в протиріччі між наявністю потреби в науковому розумінні особливостей трансформаційного процесу, його механізмів, специфічних рис суспільства як продукту пострадянської трансформації та несформованістю загальнотеоретичної концепції пострадянської трансформації, здатної відповісти на дані питання.У пошуках відповіді на центральні питання соціології (“як можливе суспільство?”, “яким чином суспільство функціонує?” та “яким чином суспільство змінюється?”) класики соціальної теорії розробили декілька пояснювальних моделей, серед яких найбільш впливовими є: по-перше, еволюційно-організмічна теорія, яка пояснює соцієтальні зміни, що призводять до суттєвої трансформації усієї системи, за допомогою принципу поступових структурних змін у соціальних взаємозвязках, у структурі та звязках між елементами системи; по-друге, теорія культурно-історичних циклів, згідно з якою основним механізмом соціальних змін культури/цивілізації є саморозкриття внутрішніх творчих потенціалів з подальшим неминучим виснаженням цих сил, рутинізацією та розпадом старої культурної форми, на зміну якої приходить нова; по-третє, теорія історичного матеріалізму, за якою історія є послідовною зміною суспільно-економічних формацій, механізми чого укорінені у внутрішніх конфліктах як продуктах практичної діяльності людей та відношень власності, накопичення яких призводить до революційної зміни формацій; по-четверте, теорія модернізації, згідно з якою процеси глобалізації світу є впливовими екзогенними факторами, що у сукупності з внутрішніми викликами соціуму призводять до їх наближення за провідними характеристиками до рис, притаманних сучасним суспільствам західноєвропейської культури; і, по-пяте, структурно-діяльнісний підхід, що пояснює соцієтальні зміни за допомогою механізму взаємовпливу внутрішніх діючих сил суспільства та обмежень ресурсів соціальної структури, які знаходяться у постійному відтворенні. У другому підрозділі "Теоретичні підходи до вивчення соціальних змін у пострадянських суспільствах" конкретизовано загальнотеоретичні моделі пояснення соціальних змін щодо пострадянських суспільств та систематизовано положення методологічних підходів, які застосовуються вітчизняними та західними вченими в останні пятнадцять років у поясненні процесів трансформації у пострадянських країнах. У цьому підрозділі доводиться, що найбільш аргументованим проектом соціологічного осмислення пострадянських трансформаційних процесів виявляється діяльнісно-структурний підхід, основним фокусом якого є пояснення соцієтальних змін за допомогою “соціальної компоненти” пострадянської трансформації: взаємодії структури, культури та “агентства” суспільства, що зумовлює діючі сили, напрямки та темп трансформаційної динаміки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ