Соціокультурна інтеграція та адаптація мігрантів у сучасній Україні - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Мелещенко Олександр Костянтинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики завідувач кафедри міжнародної журналістики. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Степико Михайло Тимофійович, Національний інститут стратегічних досліджень, вчений секретар інституту; Захист відбудеться "08 "вересня 2010 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.У процеси міграції все активніше долучаються як представники корінних етнічних груп країн СНД, так і держав традиційного зарубіжжя, що суттєво впливає на зміну етнічного складу України. Основними перешкодами на шляху інтеграції мігрантів сьогодні є: протидія населення локальних соціумів, яке вкрай негативно ставиться до мігрантів; слабкі адаптивні можливості частини мігрантів, їх недостатнє входження до повсякденного культурного контексту сторони, що приймає; відсутність діючих механізмів соціалізації й інтеграції іноетнічних мігрантів. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: - узагальнити і систематизувати наукові знання процесів міграції та міграційну політику, їх застосування в сучасній Україні; Продемонстровано, що трансформація міграційних процесів у сучасному світі формує принципово новий актуальний контекст формування і реалізації міграційної політики, для якого суттєвими є: домінування економічних мотивів міграції; стабілізація масштабів міграції і зростання зовнішніх трудових міграцій; диверсифікація ареалів формування міграційних потоків і місць розміщення мігрантів; підвищення міграційної мобільності населення, що спонукає до зростання етноконфесійного і соціокультурного різноманіття локальних соціумів; Збереження мігрантами відмінних базових цінностей власної культури від культури співтовариства, яке приймає мігрантів та формування при цьому єдиної регіональної ідентичності визначається поняттям «інтеграція»;У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження та регулювання міграційних процесів» здійснено аналіз наукової літератури з проблематики, зокрема, категоріального апарату міграційних процесів, його змісту та обґрунтовано те, що міграція як фактор соціального, економічного й політичного розвитку суспільства не може бути зрозуміла й коректно практично оцінена без використання соціокультурного підходу, який враховує, в першу чергу, етнокультурний баланс, що змінює параметри соціальної інтеграції й саму модель громадського порядку на регіональному, а іноді, й загально-соціальному рівні. Отже, процес міграції тісно повязаний з перебігом соціокультурної адаптації мігрантів у співтоваристві, яке приймає та іншими видами соціальної й культурної інтеграції, тобто процесом входження мігрантів до місцевого соціуму. Перший підрозділ «Теоретичні основи вивчення міграції в умовах глобалізації» присвячено аналізу теоретичних засад міграцій, які супроводжують усю історію людства як невідємна складова розвитку суспільства. Маркса, який розглядав міграції в контексті розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, узгоджував міграційну рухливість населення з розвитком продуктивних сил, а еміграцію - з відносним перенаселенням. Наприкінці ХХ ст. науковий інтерес було зосереджено на міграції в світі, який глобалізується, відповідно поширилися дослідження в рамках концепції «глобального міста» на противагу «великого села».Кінцевою стадією міграційного процесу є стадія інтеграції мігрантів у співтовариство, яке приймає. Інтеграція, як завершальна фаза міграційного процесу, має тривалий характер, що пояснюється психологічними й соціокультурними особливостями самих мігрантів і представників співтовариства, яке приймає. Мігранти не є гомогенним соціокультурним співтовариством, яке, з одного боку, диференціює мігрантів на різні підгрупи, залежно від способів їх економічної адаптації, а, з іншого, - дозволяє розробляти й реалізовувати міграційну політику, спрямовану на блокування тенденції до групової етнокультурної ізоляції прибулого населення. Інтеграція мігрантів - інший рівень взаємодії мігрантів із співтовариством, яке приймає, більш складний щодо досягнення позитивного типу соціальних взаємодій. Інтеграція й «приживлюваність» пояснюють одне й теж явище, але вживаються щодо мігрантів різних категорій: інтеграція вживається стосовно до мігрантів, які прибувають з далекого зарубіжжя, «приживлюваність» стосується мігрантів із близького зарубіжжя або тих, що переміщуються в межах країни або регіону.

2. Основний зміст дисертації