Соціокультурна ідентичність в умовах європейської інтеграції (на прикладі україно-чеських культурних зв’язків) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі культурології та менеджменту соціокультурної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти та науки України (м. Головей Вікторія Юріївна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри культурології та менеджменту соціокультурної діяльності Міністерства освіти та науки України , завідувач кафедри філософії та культурології, кандидат філософських наук, професор Федорова Ірина Ігорівна, Національний технічний університет України «КПІ», Міністерства освіти та науки України, професор кафедри філософії (м. Захист відбудеться «25» червня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П. І.Міжкультурна взаємодія виступає важливим елементом сучасної картини світу та умовою повноцінного існування культур, однак в результаті цього процесу може відбуватися і поступове стирання культурної самобутності. Розширення Європейського Союзу (ЄС) сформувало реальну необхідність в побудові новітнього соціокультурного діалогу між Україною і новими членами ЄС, особливо з прикордонними державами. Відповідно до цього, дослідження культур-діалогових звязків України з європейськими державами набуває особливого значення і гостроти. Розширення контактів з Чеською Республікою (ЧР) (зокрема, внаслідок інтенсифікації еміграційних процесів та кількісного зростання української діаспори) зумовлює потребу в філософсько-культурологічному осмисленні процесу взаємодії між українською і чеською культурами, що може слугувати теоретичною моделлю для аналізу і побудови двосторонніх міжкультурних стосунків між Україною і країнами ЄС. Міжкультурність, діалог, інтерсубєктивність та ідентичність, і, як наслідок, проблема «Іншого», «Чужого», діалогізму культур стали провідними темами у філософсько-культурологічній думці ХХ ст.У першому підрозділі «Експлікація понять ?ідентифікація?, ?комунікація?, ?взаємодія?, ?спілкування?» автором уточнено понятійно-категоріальний апарат для забезпечення достовірності дослідження, оскільки проблема полягає у відсутності загальноприйнятих дефініцій. Міжкультурна комунікація - це категорія, яка включає в себе міжкультурне спілкування та інформаційний обмін, що відбувається у ситуації контакту і сприйняття цінностей, норм іншої культури, а також відносини і звязки, які виникають між різними культурами. Соціокультурна ідентичність передбачає ідентифікацію людини з певною культурною традицією, цінностями, процес ототожнення людиною самої себе з іншими членами своєї спільноти і культури. У другому розділі «Конституювання міжкультурної взаємодії в сучасних соціокультурних процесах», який складається з трьох підрозділів, проаналізовано підходи щодо сприйняття і оцінювання інших культур, розглянуто етнокультурні стереотипи, культурну толерантність, культурну політику та їх роль в міжкультурній взаємодії. Згідно з культурним релятивізмом носії однієї культури, соціального прошарку не можуть осягнути цінності іншої культури, групи, якщо вони аналізують їх у світлі власної.Аналіз джерельної бази дозволяє констатувати, що існують ґрунтовні дослідження, присвячені вивченню проблем ідентичності і міжкультурної взаємодії в галузях психології, етнології, історії, мовознавстві, проте мало праць, які б застосовували філософсько-культурологічний підхід у висвітленні феномена соціокультурної ідентичності в контексті міжкультурної взаємодії. Зясовано, що важливого методологічного значення набуває розрізнення понять «міжкультурна комунікація» і «міжкультурна взаємодія», «Чуже» та «Інше», «взаємодія культур» і «діалог культур», оскільки семантичні відмінності виражають передусім якісні зміни в розвитку сучасних процесів міжкультурної взаємодії та інтеграції. Проведений аналіз дозволив виділити основні періоди взаємодії між українською і чеською культурами у ХХ - поч. І період - 20-30-ті роки ХХ ст., характеризується налагодженням інтенсивних контактів між двома культурами, формуванням української діаспори, яка з часом розгорнула освітянську, культурницьку і громадську діяльність, і, таким чином, стала посередником у міжкультурній взаємодії, носієм білінгвізму і бікультуралізму. Визначено, що в межах прогностичного аналізу діалогу української та чеської культур в контексті європейських інтеграційних процесів є підстави говорити про ймовірність реалізації помірковано-оптимістичного проекту - зближення України з іншими європейськими державами, етнокультурами, зокрема, з Чеською Республікою, завдяки поширенню обєктивної інформації про Україну, українську культуру.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ