Принципи функціонування економічних систем, що активують контури посилювальних, врівноважувальних зворотних зв’язків у патернальних тріадах суспільно-економічного відтворення у біполярному просторі ментальностей. Аналіз гомеостазу економічних систем.
Соціокультурна діалектика економічних системГайдеггера [8] про буття у мовленні, де через слово виявляється суще як ціле, підвела нас до висунення гіпотези про есенціалістську природу економічної вартості слова як товару нооекономіки ідеаційної культури, яка прийде на зміну індустріальним економічним системам домінуючого чуттєвого типу культури. У структурі соціокультурної системи економіка реалізує функцію адаптації щодо організаційного патерна, який забезпечує інтегративну функцію соцієтальної нормативності легітимного порядку [18]. Таким чином, економіка відповідальна за гомеостатичний стан соціальної системи, і це підтверджується матеріалом інтелектуальної історії економіки: рікардіанською інтерпретацією предмета політичної економії як науки про розподіл доходів між класами суспільства, мальтузіанськими висновками про необхідність віднайдення балансу між біоценозами і народонаселенням, апеляціями економічних «романтиків» та соціалістів-утопістів про «справедливий» обмін, наполегливими пошуками маржиналістами універсальних формул ринкової рівноваги, сучасними каталаксичними імплікаціями «спонтанного» та «конкурентного» економічного порядку, включно із сучасною економічною моделлю «Синьої економіки» [19]. Базова патернальна конфігурація соціокультурного відтворення будь-якого економічного процесу виробництва-обміну-розподілу являє собою тріаду: а-патерн, який є організаційним, реалізуючи інтегративну функцію; Р-патерн, який реалізує щодо організаційного контур посилювального зворотного звязку; у-патерн, що реалізує щодо організаційного контур урівноважувального зворотного звязку. Техногенне «стиснення часу» впливає на соціокультурний процес у кількох напрямках: по-перше, формується «новий ландшафт часу», що зумовлює настання «третьої хвилі» світової цивілізації [24], утворюючи так звану «аритмічну економіку», де асинхронізація економічних функцій набуває характеру реальних економічнихвитрат; по-друге, інформаційна економіка, виробляючи та реалізуючи інформаційні продукти, «переходить від колективного часу до персоніфікованого» [24], сегментуючи ринки у режимах потоків персоніфікованих продуктів; по-третє, акселерація, розпорядкованість та неперервність дифузіюють часовий ландшафт економіки у довільне форматування виробничого часу, де «пунктуальність трактують як посягання на свободу і креативність» [24]; по-четверте, реалізований час завжди містить події як інноваційні якості проявленого буття, що задає параметри руху усій системі соціального відтворення у формах патернальних практик, забезпечуючи кількісну одноманітність у тенденціях осягнення гомеостазу до того моменту, коли «простір поглине час» [9], тобто коли послідовність економічних актів виробництва, обміну, споживання і відтворення в умовах інформаційної економіки гіпотетично «стиснеться» в абсолютне одночасся буття одноманітності, що є метою культурного процесу - вирівнювання хвиль флуктуацій та унеможливлення біфуркацій як суто якісних змін, по суті, уречевлення безсмертя.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
