Соціокультурні чинники прийняття політичних рішень (проблеми, структура, моделі) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робота виконана на кафедрі теорії та методології соціології Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Науковий керівник: доктор соціологічних наук, доцент Романенко Юрій Вікторович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародної інформації Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент Щербина Віктор Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри галузевої соціології; З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.Суспільно-політична нестабільність та непослідовність дій державної влади в українському суспільстві періоду його глибокої трансформації зумовили необхідність інтенсивного пошуку векторів суспільної стабілізації та інтерес до факторів впливу на процеси формування і реалізації політичних рішень. Прийняття значущих політичних рішень потребує володіння механізмами зворотного звязку із суспільством та достатності інформації для всебічного обґрунтування політичної дії. Політичні рішення є багатоаспектним явищем, вони виступають квінтесенцією людського суспільного існування, справляють значний вплив на людські спільноти, суспільство, його еволюцію, структуру та його динаміку. Комплексний розгляд процесу прийняття та реалізації політичних рішень у рамках соціологічної науки уможливлює врахування специфічних рис субєктів політичних рішень, виявлення та всебічне комплексне дослідження чинників, що впливають на їх формування і прийняття. на основі виділення в структурі політичного рішення низки взаємоповязаних системних утворень: (1) субєктів прийняття політичного рішення (окремих особистостей, груп та обєднань людей, суспільних інституцій), (2) культури як сукупності цінностей, норм і значень та (3) сукупності соціальних взаємовідносин (соцієтальних стосунків) - розроблено трикомпонентну модель соціокультурної детермінації політичного рішення, що включає культуру, яка позиціонує та ідентифікує субєкта політичного рішення з відповідними цінностями, нормами, що засвоюються ним у процесі соціалізації, та соціальну структуру, включення в яку відбувається через процеси комунікації;У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення політичного рішення» висвітлено та узагальнено багатоаспектні концепції політичного рішення, які становлять першооснову дослідження політичного рішення в сучасній соціологічній парадигмі. Огляд основних теорій та підходів до аналізу природи політичного рішення як обєкта міждисциплінарних досліджень засвідчив доцільність вивчення політичного рішення в рамках структурно-діяльнісної концепції, що уможливило розгляд політичного рішення через діалектичну єдність та взаємодію дихотомії „діяльність - структура”, яка вже стала традиційною для сучасної соціологічної науки. Під цим кутом зору політичне рішення визначається як різновид або одинична форма осмисленого (усвідомленого) субєкт-обєктного звязку в суспільстві, за допомогою якого субєкт орієнтує свою поведінку на поведінку інших субєктів, у т.ч. у відповідь на їхні реакції, очікування, повідомлення тощо. Тому визначення політичного рішення як цілераціонального виду діяльності не є вичерпним з точки зору пояснення самого процесу прийняття рішення та існування варіативності поведінки субєктів дії, що зумовлює наявність широкого простору для інтерпретації значної низки детермінант, які можуть впливати на процес прийняття рішень у ситуації невизначеності, якою є ситуація вибору однієї з не менш як двох альтернатив при прийнятті політичного рішення. Аналогічно до здійсненого структурування культурного компонента моделі соціокультурної детермінації політичних рішень були виділені сфери соціальної взаємодії та їх характеристики, що включають основні види діяльності, повязані з процесами формування та прийняття політичних рішень і здатними безпосередньо впливати на політичне рішення.Поняття «політичне рішення» несе в собі всі істотні властивості соціальної дії, що є вихідною одиницею аналізу будь-якого соціального феномену, а, з іншого боку, йому притаманні специфічні ознаки соціальної активності (політичної поведінки), характерні для конкретних субєктів політичного життя. У ході проведеного аналізу було встановлено та доведено, що соціологічний аналіз політичного рішення як конкретного прояву соціальної дії необхідно здійснювати з урахуванням не лише політичних взаємовідносин у системі влади, а й враховуючи особливості соціального та культурного середовища, сукупності іманентних характеристик соціальних субєктів. Природа політичного рішення базується на низці взаємоповязаних між собою системних утворень: (1) субєктів прийняття політичного рішення (окремих особистостей, груп та обєднань людей, суспільних інституцій), (2) культури як сукупності цінностей норм та значень (сенсів) та (3) сукупності соціальних взаємовідносин (соцієтальних стосунків) у соціокультурному середовищі процесів та відносин.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ