Соціально-психологічний тренінг як засіб розвитку аутопсихологічної компетентності студента-психолога - Статья

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ АУТОПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТА-ПСИХОЛОГАУ статті проаналізовано дефініції поняття «аутопсихологічна компетентність» в контексті моделювання практичної діяльності майбутніх психологів. Актуальним стає формування особистості нового - кризового - типу: гнучкої, лабільної, готової до роботи в умовах ситуаційної невизначенності і ризиконебезпечності, відповідальної, самостійної, конкурентоспроможної, орієнтованої на досягнення успіху у професійній діяльності, здатної пристосовуватися до соціально-економічної конюнктури і навчатися упродовж життя; резистентної до стресу, з високим рівнем емоційної саморегуляції і самовідновлення; аксіологічно спрямованої на саморозвиток і самовдосконалення. Кузьміної та її послідовників, які визначали аутопсихологічну компетентність як поінформованість фахівця про себе, знання сильних і слабких сторін власної особистості і діяльності, а також готовність і спроможність до цілеспрямованої роботи над собою, здатність до розвитку особистісних рис і поведінкових характеристик на основі знань про шляхи і способи самовдосконалення [4], визнаючи за нею важливу роль у становленні і розвитку педагогічного професіоналізму. Згідно з авторкою, аутопсихологічна компетентність складається з умінь, спрямованих на: самодіагностіку (комплекс навичок самоаналізу, самооцінки, самовизначення, самоусвідомлення, самоконтролю); самокорекцію (включає використання технік вирішення особистісних проблем: конфлікт-менеджменту, тайм-менеджменту, ресурс-менеджменту тощо; технік емоційної саморегуляції: стрес-менеджменту, самонавіювання, самопереконання, релаксаційно-медидативних практик тощо); саморозвиток (оволодіння техніками зміни особистісних рис: рефреймінгу, самопрограмування, НЛП); самомотивування (формування і прийняття образів досягнення, ресурсне підкріплення власних дій, БМАИТ-технологія постановки цілей тощо); ефективну роботу з інформацією (швидке читання, мнемотехніка, оволодіння методами раціональної переробки й аналізу інформації); психолінгвістичну компетентність (всі види робіт з текстом, формулювання контекстно-адекватних фраз, розуміння прихованого значення фраз тощо) [11]. Ми визначаємо аутопсихологічну компетентність як органічне поєднання фахових знань, рефлексивних умінь і навичок самоспостереження і сапопізнання з професійно важливими якостями психолога (енергійністю, активністю, адаптивністю, емоційною зрілістю, стресостійкістю; високим рівнем розвитку соціального та вербального інтелекту; аналітичністю, системністю, критичністю, самостійністю, гнучкістю мислення; інтуїтивністю; самодостатністю, самостійністю, інтернальністю; комунікативністю, асертивністю, помірно вираженою емпатією, делікатністю, толерантністю; безпристрасністю; здатністю до безоціночного судження; доброзичливістю, відповідальністю, розвинутим почуттям обовязку; чесністю; незалежністю поглядів; позитивністю Я-концепції, здатністю до особистісного розвитку та ін.), що надає можливість виконувати різні види практичної діяльності на високому професійному рівні.