Соціально-психологічний супровід академічної групи як засіб розвитку культури спілкування студентів - Автореферат

Соціально-психологічний супровід академічної групи як засіб розвитку культури спілкування студентівУ дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми комунікативної культури студентів, її впливу на успішність наступної професійної соціалізації. Теоретичний аналіз показав, що культура спілкування включає: а) комунікативну компетентність, б) систему моральних цінностей, в) соціально-психологічні (групові) характеристики. У свою чергу, комунікативна компетентність містить особистісно-та соціально-рефлективні уявлення щодо розкриття особистісних пріоритетів у соціальному контексті та уміння реалізовувати усвідомлені цінності в спілкуванні. Висока рефлективність у поєднанні з високою комунікативною компетентністю сприяє успішній професійній соціалізації; висока рефлективність у поєднанні з низькою комунікативною компетентністю ускладнює цей процес. Формуючі заходи програми психологічного супроводу академічних груп у внз спрямовувались на розвиток рефлективності та комунікативної компетентності.Поняття спілкування, окрім зазначеної дуалістичності ракурсів, виступає у царині наук про суспільство ще й у якості парадигми. І автори, які досліджують спілкування як таке, і ті, що опредмечують його як спосіб буття культури, зазвичай починають свій огляд з ранніх праць К. Таким чином, окрім необхідності упрозорюється і недостатність поняття спілкування, можливість його осягнення лише через культуру. Таке співвідношення понять спілкування та культури і зумовлює необхідність їхнього сув‘язного дослідження. Мета дослідження - розкрити можливості соціально-психологічного супроводу академічної групи як чинника формування культури спілкування студентів задля стимулювання їх подальшої професійної соціалізації.Виділено, зокрема, наступні компоненти професіоналізму: образ світу; спрямованість, соціально-орієнтовані мотиви; ставлення до суспільства, діяльності; до самого себе, особливості саморегуляції; креативність; інтелектуальні здібності; емоційність та її прояви; усвідомлення взаємозвязку своєї професії з іншими; уявлення про особистісні якості, що очікуються у даній спільноті від професіонала; уявлення про своє місце в професійній спільноті. Побудовано теоретичну модель впливу студентської академічної групи на формування і прояв комунікативної культури, виокремлено їх основні чинники (рівень розвитку студентської групи; соціально-психологічний клімат, його вплив на особливості міжгрупової взаємодії; соціометричні характеристики; наявність групової єдності, цінностей, що впливають на взаємовідносини в групі; ідентифікація членів групи із соціальними ролями, що їм надає група; наявність образу групи, завдяки якому члени групи сприймають себе та інших; координація дій стосовно із зовнішнім середовищем). Реалізація цього завдання вимагала: а) емпіричного аналізу явища професійної соціалізації; б) аналізу програми психологічного супроводу академічних груп як можливого чинника становлення певних характеристик професійної соціалізації. Зокрема, дані, відображені у таблиці 1, засвідчили переважання осіб з „низькою” та „нульовою” професійною успішністю (64,6 %) щодо осіб, які продемонстрували „високу” та „середню” успішність (35,4 %). Дослідження у випускників 2002 р. розвитку рефлексії, його звязку із професійною успішністю та фрустраційною толерантністю склало зміст другої частини констатуючого дослідження.У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, що випливають з його предмета, визначаються практичні рекомендації, накреслюються шляхи дальшого вивчення проблеми. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми комунікативної культури студентів, її впливу на успішність наступної професійної соціалізації. Результати дослідження дають підстави для таких висновків: Культура спілкування - складна психологічна якість. Її утворюють такі складники: а) комунікативна компетентність, б) система моральних цінностей, актуальних для певної спільноти, в) соціально-психологічні (групові) характеристики, властиві спільноті. Комунікативна компетентність включає: особистісно-рефлективні уявлення про розкриття особистісних пріоритетів у соціальному контексті та уміння реалізовувати усвідомлені цінності в спілкуванні; соціально рефлективні здобутки - соціальний інтелект особистості як представника спільноти.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ