Визначення типів ставлення осіб з кризовими станами до умов життєвих змін. Аналіз взаємозв’язку зазначеної типології з проявами соціально-психологічної дезадаптованості осіб з кризовими становищами. Особливість підвищення фрустраційної толерантності.
При низкой оригинальности работы "Соціально-психологічна програма системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОГРАМА СИСТЕМНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ОСІБ З КРИЗОВИМИ СТАНАМИ В УМОВАХ ЖИТТЄВИХ ЗМІНСоціальні, політичні, економічні зміни, прискорення темпу життя, нестабільність у суспільстві викликають загальну напругу з підвищенням рівня особистісної та ситуативної тривожності, зростанням таких переживань, як самотність, непотрібність, втрата сенсу життя, страх за майбутнє, що значно збільшує кількість осіб, які перебувають у кризовому стані. Нагальним постає питання чіткого концептуального виокремлення видів кризових станів, що повязане як з субєктивним переживанням тяжкості проходження через різні види криз, специфічною симптоматикою, яка надає можливість діагностувати кризовий стан, так і зі специфікою можливої психологічної допомоги та соціальної підтримки осіб з кризовими станами. З виникненням і розвитком різних напрямів в індивідуальній і груповій психокорекції та психотерапії, зявилися наукові дослідження, повязані з допомогою особам, які перебувають у кризовому стані різної етіології. Разом із тим, слід констатувати відсутність єдності науковців у питаннях соціальної підтримки осіб з кризовими станами, її психологічного та функціонального змісту. Програма системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами складалася з: діагностично-мотивувального етапу, на якому проводилася оцінка психічного стану, особливостей мотивації учасників та зняття протиріч між конфронтуючими мотиваційними тенденціями; аналіз особливостей міжособистісної взаємодії; підвищення впевненості у собі та в успіху програми; формувально-відновлювального, завдання якого на особистісному рівні вбачалися в особистісному зростанні учасників; розвитку навичок емоційної саморегуляції; формуванні рефлексивної здатності; розвитку внутрішньої активності та почуття внутрішнього психологічного комфорту; трансформації дисфункціональних особистісних установок і переконань; на міжособистісному рівні: в опрацюванні (осмисленні та відреагуванні) травматичного життєвого досвіду; формуванні дефіцитарних соціальних навичок; усвідомленні досвіду конструктивних міжособистісних відносин та своїх можливостей; розвитку здатності до близьких довірчих відносин; формуванні соціальної довіри; оптимізації стосунків в соціальному середовищі, зокрема у сімейному; контрольно-аналітичного, що передбачав оцінку ефективності програмних заходів, фіксацію змін у рівні вираженості інтра-та інтеріндивідних характеристик, визнаних значущими щодо системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
