Соціально-правова природа та детермінація торгівлі людьми: кримінологічне дослідження - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Соціально-правова природа та детермінація торгівлі людьми: кримінологічне дослідження Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; Робота виконана в Національному університеті «Одеська юридична академія» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. «Одеська юридична академія», проректор з наукової роботи, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого праваСьогодні ж торгівля людьми є соціокультурним феноменом, закономірним та деструктивним результатом суспільного розвитку, що активізувався в результаті глобальних процесів. Формування первинних уявлень про криміналізацію процесу торгівлі людьми відбувалося в межах боротьби з рабством та протидії йому. Лише в другій половині ХХ ст. було зроблено перші кроки для того, аби на міжнародному рівні визначити поняття «торгівля людьми» з метою подальшої його імплементації в національне законодавство та створення надійних правових механізмів забезпечення безпеки жертв торгівлі людьми, захисту їхнього життя, здоровя, основних прав й інтересів. Торгівля людьми як багатоаспектне і складне за своєю природою соціально-правове явище, має системний характер і потребує комплексного вивчення, оскільки на його поширення впливають різні трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві. Підгородинський («Відповідальність за торгівлю людьми згідно з кримінальним законодавством України», 2005 р.), однак системне вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми та її детермінант на кримінологічному рівні не проводилося.Перший розділ «Феноменологія торгівлі людьми: кримінологічний та віктимологічний аспекти» складається з двох підрозділів і присвячений нетрадиційному підходу до ідентифікації та розкриття соціальної природи торгівлі людьми через кримінологічну та віктимологічну характеристики. «Кримінологічна характеристика торгівлі людьми» увагу зосереджено на показниках торгівлі людьми, кримінологічній характеристиці особи торгівця людьми, способах і методах, що їх використовують з метою залучення потенційних жертв. На підставі наведених даних доводиться, що торгівля людьми як соціально-правове явище має високу латентність, що обумовлено низкою обєктивних і субєктивних чинників, тому офіційна статистика може виступати лише орієнтиром для визначення реальних масштабів торгівлі людьми. Для злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми, властивим є такий розподіл ролей: замовник, організатор, вербувальник, перевізник, допоміжний персонал (диспетчери, бойовики-охоронці, водії, особи, які надають приміщення для експлуатації жертв торгівлі людьми). У Турецьку Республіку жертв торгівлі людьми зазвичай транспортують літаком (109 фактів) чи теплоходом (47 фактів), у ОАЕ - літаком (12 фактів), у Польщу - автомобілем, на таксі (83 факти) або ж автобусом (36 фактів), у Російську Федерацію - потягом (140 фактів), до Греції - автобусом (17 фактів).Торгівля людьми як наслідок глобальних процесів сучасності виходить за межі національних кордонів держав і є предметом наукового обговорення та проблемою міжнародної спільноти. З огляду на вказане, комплексне вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми, віктимологічної характеристики її жертв, історії розвитку самого явища, а також поняття «торгівля людьми», детермінаційного механізму є важливими кроками в розумінні явища людиноторгівлі та розробці ефективної системи превентивних заходів. У результаті вивчення соціально-правової природи торгівлі людьми автор доходить таких висновків: 1. На сьогодні маємо обґрунтовані підстави вести мову про інституціоналізацію торгівлі людьми, яку можна розглядати як неформальний соціальний інститут, вид організованої злочинності та тіньової економіки. Порівняння соціально-демографічних портретів чоловіків та жінок торгівців людьми дає можливість стверджувати, що ними переважно виступають працездатні повнолітні особи віком від 20 до 30 років з антисоціальними настановами, які, не маючи законних способів отримувати доходи, розглядають вербувальну діяльність як можливість швидкого збагачення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ