Соціально-політичні розмежування і розвиток партійної системи сучасної України - Автореферат

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукНауковий керівник:кандидат історичних наук, доцент КОКОРСЬКИЙ Валентин Францович, Донецький національний університет, доцент кафедри політології Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор ЦВИХ Володимир Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри політології кандидат політичних наук, доцент ТРЕТЯК Олексій Анатолійович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри політології Захист відбудеться «21» жовтня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені О.Гончара Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м.Базові засади такої взаємодії з часу опублікування однієї з найбільш відомих у політичній науці праці «Структури розколів, партійні системи і переваги виборців» знаних вчених американця Сеймура Ліпсета і норвежця Стейна Роккана повязуються з соціально-політичними розмежуваннями, вивчення сутності та ролі яких у різних частинах світу набуло значного поширення. Протягом тривалого часу розмежування кристалізувалися до декількох ідеологічних вимірів, серед яких провідне місце посів класово-економічний поділ як конфлікт між власниками та найманими працівниками, що виник у процесі індустріальних революцій і разом з іншими базовими суспільними розколами (між центром і периферією, церквою та державою, містом і селом) призвів до стабілізації параметрів партійних систем розвинутих демократій у ліво-правих координатах. А отже, їх вивчення постає вкрай актуальним хоча б у сенсі визначення перспектив демократії в Україні та її інтеграції у європейську спільноту, для яких фактор розколів є стрижневим у трьох аспектах: - соціальному (які конфлікти і як впливають на ситуацію в українському суспільстві); Саме завдяки зусиллям більшості названих авторів були сформовані три збірки, («Соціально-політичні розмежування та консолідація партійних систем», «Політичні партії і партійні системи», «Наукова спадщина Стейна Роккана») які, поряд з їх власними матеріалами, включали переклади та реферати значущих західних доробків стосовно тематики розколів. Разом з тим, за винятком, хіба що, праць Ю.Коргунюка (та й то до певної міри), пострадянські публікації на відповідну проблематику мають загалом однобічний характер: теоретико-методологічний - зі спрямованістю на аналіз проблеми суспільно-політичних розмежувань та її відтворення у партійно-політичному житті через потрактування науковцями Заходу та країн Центрально-Східної Європи (у К.Меркотан, М.Обушного, М.Примуша, О.Одушкіна, А.Романюка, Ю.Шведи), або передусім прикладний, орієнтований на вивчення вітчизняних реалій (В.Бортніков, О.Дергачов, Л.Дунаєва, А.Колодій, М.Рагозін, В.Фесенко, О.Фісун, В.Хмелько, М.Шаповаленко).Перший розділ «Концепція кліважів С.Ліпсета і С.Роккана в західній політичній науці» включає два взаємоповязані підрозділи, де висвітлено базові науково-теоретичні та методологічні аспекти дослідження суспільно-політичних розмежувань, аналітичного потенціалу класичної моделі в умовах постсучасних трансформацій, а також проаналізовано напрямки обговорення проблематики ліво-правого розмежування. Фундаментальними суспільними розколами як послідовно змінюваними етапами у політичній еволюції країн Західної Європи ними вбачалися структурні конфлікти між центром і периферією, церквою та державою, містом і селом, власниками та найманими працівниками, стабілізація, «застигання» та відтворення в подальшому яких викликало «інституціоналізацію мови політики» як більш-менш незмінної через партійні системи, котрі «застигли» у своєму розвитку, починаючи з двадцятих років минулого століття. Серед наявних найбільш доречним і загалом узгодженим з логікою обєктивації розмежувань С.Ліпсета і С.Роккана вбачається їх універсалістське потрактування як тривалих структурних конфліктів (явних і латентних), які спричинюють протилежність позицій, репрезентованих конкуруючими політичними організаціями, запропоноване А. Ремеле. Загалом більшість дослідників погоджуються з тим, що між соціальними розмежуваннями, політико-ідеологічними розколами й партіями існують складніші відносини, аніж це уявлялося в класичній теорії. У першому підрозділі «Теорія та практика право-лівого розмежування в країнах Центрально-Східної Європи: універсалістський (вузький) підхід» точкою відліку визначається категорія «клас» і кліваж за лінією «власники - робітники» як найбільш принциповий момент у розрізненні політичних партій.У висновках стверджується адекватність оновленої ліпсето-рокканівської моделі розмежувань до реалій партійних систем Західної Європи, країн Центрально-Східної Європи, а також, у специфічному вигляді, сучасної України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ