Соціально-політичні процеси в селі Кримської АРСР 1920-х років - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукСоціально-політичні процеси в селі Кримської АССР 1920-х років. У дисертації аналізуються наслідки аграрної політики більшовицької партії у кримському селі протягом 1920-х років. Висвітлюються заходи органів Радянської влади щодо вирішення земельного питання та регулювання поземельних відносин на селі, розшарування селянської маси, протиставлення бідняцько-батрацьких елементів заможним верствам, обмеження господарських можливостей останніх. Розглядаються національні моменти у земельній політиці владних органів Кримської АРСР, їх вплив на міжнаціональні відносини у республіці.Періоди реформ завжди були переломними віхами в історії будь-якої держави, і Україна в даному разі не є винятком. Найбільш цінним з цієї точки зору є період 20-х років нашого століття, коли в СРСР, до складу якого входила тоді Україна, проводились реформи, в основу яких було покладено принципи нової економічної політики. Дослідження соціально-політичних процесів у кримському селі 20-х років має величезне значення для історичної науки, оскільки ця тема недостатньо висвітлена в українській та зарубіжній історіографії. Предметом дослідження є соціально-політичні процеси, які відбувалися у кримському селі, при здійсненні більшовицької аграрної політики. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 20-х років XX століття, коли в країні проводилась політика реформ, складовою частиною якої було вирішення соціально-економічних проблем села.Якщо тема аграрних перетворень у радянському селі не була закрита для дослідників, то лише з огляду на ідеологічну потребу підтвердити правильність більшовіцької політики в процесі побудови соціалізму на селі і утвердити торжество колективного господарства. Імпульс до наукових історичних досліджень соціально-політичного становища села 20-х років дали рішення ХХ і ХХ1 зїздів КПРС, які засудили культ особи Сталіна і націлили суспільствознавців на подолання його наслідків у сфері науково-політичної думки. Однією з головних перешкод для обєктивного висвітлення соціально-політичних процесів у радянському селі 20-х років було те, що багато "білих плям" нашої історії були звязані з іменами істориків, економістів, соціологів, юристів, діячів аграрної сфери, незаслужено обмовлених і засуджених. Склалася суперечність: з одного боку зявилась відносна можливість вивчати архівні документи і матеріали, збагачуватися знаннями стану справ у радянському селі 20-х років, з іншого боку, продовжувала мати місце неможливість відкрито публікувати у пресі оцінки та висновки, які не відповідали партійним догматам. Майже всі дослідники 90-х років єдині в думці, що головною невирішеною проблемою 20-х років була проблема перспектив непу.Таким чином, проведене наукове узагальнення проблем соціально-політичного розвитку кримського села 1920-х років демонструє неспроможність політики партійних і радянських органів у вирішенні аграрного питання як у Кримській АРСР, так і у масштабах всієї країни. Основне гасло більшовиків "земля - селянам" по суті ніколи не було ленінським, оскільки його висунула есерівська партія. Аналіз соціально-політичного становища кримського села свідчить, що розпочаті Леніним перетворення економіки села на соціалістичних засадах були продовжені Сталіним, який не вніс в ленінську теорію і практику кардинальних змін, а лише довів їх до логічного завершення: ліквідації індивідуального селянського господарювання та створення колгоспно-радгоспної системи. Проголосивши на VШ зїзді РКП(б) в 1919 році новий курс на створення і зміцнення союзу робітничого класу з середняками, в реальній практиці, як свідчить аналіз матеріалів Криму, до кінця 20-х років більшовизм продовжував спиратись головним чином на бідняцько-батрацькі верстви села, що вносило в політику і в практичні дії більшовиків суперечливість і непослідовність. На прикладі Криму видно, як незважаючи на перехід до нової економічної політики, партійне і радянське керівництво постійно збивалось на шлях командування і адміністрування відносно заможних селян і всіх непманських елементів села, сприяло посиленню процесу класової диференціації на селі, віддавало перевагу політичним інтересам держави над економічними.

2. Основний зміст дисертації