Соціально-політичні фактори трансформації етнічної самосвідомості українців другої половини ХХ ст. - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Борисенко Валентина Кирилівна, завідувач кафедрою етнології та краєзнавства Київського університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти : - доктор історичних наук Майборода Олександр Микитович, завідувач відділом етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України; Захист відбудеться "27 "лютого 2001 р. о 14-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (01011, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН УкраїниРозвиток інформаційно-комунікативних міжетнічних контактів, спотворених непродуманою етнополітикою минулого, ставить на порядок денний питання про необхідність збереження етнічної самосвідомості корінного, найчисленнішого етносу української держави. Явища нерівномірного розвитку етнічної самосвідомості - від примусово пониженого рівня за радянських часів до значного підйому в кінці 80-х у 90-х роках, а також наявні сьогодні тенденції до нового зниження рівня етнічної самосвідомості потребують наукового пояснення. · визначаються елементи та явища, які найсильніше впливають на модифікацію структури етнічної самосвідомості, а особливо ті, що ведуть до її руйнування; · окреслюються сучасний стан і перспективи розвитку етнічної самосвідомості українського етносу; 2) 70 - 80-ті роки - часи найбільшої деформації етнічної самосвідомості за період існування українського етносу й водночас назрівання кризових явищ, які продукуватимуть необхідність збереження етнічної самосвідомості; 3) 90-ті роки - початок нової трансформації етнічної самосвідомості в нових політичних, економічних та соціальних умовах.Чебоксаров акцентував увагу дослідників на тому, що етнічна самосвідомість є однією з головних ознак етнічної спільноти, результат дії всіх основних факторів, що формують етнос4. Ю.В.Бромлей наголошував на необхідності розмежування двох аспектів проблеми: з одного боку, обєктивного існування спільності походження членів етносу, з іншого - уявлення про таку спільність, яка виступає як компонент етнічної самосвідомості7. Лісовим: "припускати наперед, що в реальності існують такі обєкти, як етнос, нація - обєкти, які не залежать від нашого осмислення цієї реальності - є хибною методологією, виокремити такі обєкти, як етнос і нація, не можливо, не витворивши відповідні концепти етносу та нації". До того ж не можна не враховувати й того факту, що більшість теоретичних розробок було створено в 60 - 80-х роках, коли ідеологічна заангажованість, визнання лише матеріального в історії народу не давали повною мірою розкрити структуру свідомості етносу, а значить - дослідити його самосвідомість. Всі ці небезпечні для етносу процеси були завуальовані гаслом "зближення соціалістичних націй і створення міжнаціональної історичної спільності "радянського народу." На прикладі розглянутих областей Української РСР видно роль міграційних потоків, які здатні за певних політичних умов змінювати етнічну структуру місцевого населення.У результаті проведеного дослідження автор прийшов до висновків: - Трансформація етнічної самосвідомості відбувалася під впливом соціально-політичних факторів. У результаті цього втратив вагу територіальний фактор, який досі займав чільне місце в структурі етнічної самосвідомості. Зумовлена даними процесами адаптація людини до реальних умов буття не сприяла концентрації етнічної специфіки у психолінгвістичних явищах. Аналіз трансформації етнічної самосвідомості означеного періоду показав, що трансформація етнічної самосвідомості мала ознаки деформації. Наслідком стала загальна маргіналізація українського народу як передумова процесу асиміляції, а значить - модифікації етнічної самосвідомості.

Основний зміст дисертації