Соціально-політичні і соціокультурні імплікації пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук соціально-політичні і соціокультурні імплікації пізнього протестантизму в процесі трансформації УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВАОфіційні опоненти: доктор філософських наук, професор КРАЛЮК Петро Михайлович Національний університет “Острозька Академія”, проректор з наукової роботи кандидат філософських наук РЕШЕТНІКОВ Юрій Євгенович, апарат Верховної Ради України, помічник-консультант народного депутата України Захист відбудеться “25” січня 2008 р. о 14 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 26.161.03. в Інституті філософії імені Г.С. Дисертацію присвячено дослідженню характеру, напрямів та динаміки змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні останнього двадцятиріччя визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація, а також уточнення й деталізація ними доктринального мінімуму, підвищення соціального статусу членів громад, дедалі активніша включеність у суспільно-політичні й соціально-економічні процеси та перетворення протестантизму на помітний фактор суспільно-релігійного життя країни. У дисертації висвітлено еволюцію пізньопротестантських спільнот у структурі глобального соціально-політичного і соціокультурного розвитку сучасного світу, зясовано зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також досліджено специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.Пізній протестантизм, особливо на останньому етапі свого розвитку, є найбільш інтенсивно зростаючим конфесійним відгалуженням християнства, що становить четверту частину від загальної кількості християнських релігійних організацій в Україні та постає динамічним чинником глобальної політики і транснаціональних відносин. Водночас нові соціально-політичні умови принесли протестантизмові в Україні і виклики, до яких він не міг бути підготовленим усім ходом своєї попередньої історії. За цих умов зясування змісту, характеру і напрямів суспільно-культурних трансформацій, в які обєктивно втягнуті протестантські спільноти України, а також їхньої динаміки і суголосності/несуголосності тим соціально-політичним процесам, які розвиваються в країні набувають особливого значення. Необхідність поглибленого вивчення теми повязана також з тим, що вона дозволяє побачити місце й роль традиційних та нових протестантських церков у формуванні громадянського суспільства в Україні, масштаби, особливості та перспективи їх розвитку, звязок з соціокультурними процесами на пострадянському просторі. Досягнення цієї мети передбачало розвязання таких завдань: - зясувати глобальну динаміку поширення пізнього протестантизму поза межами його виникнення взагалі й характер його еволюції в Україні зокрема;Так, розглядові активності євангелічних спільнот на посткомуністичному просторі присвячено окремий розділ ґрунтовної монографії американської дослідниці Сабріни Петри Рамет „Nihil Obstat: Релігія, політика і соціальні зміни у Східно-Центральній Європі і Росії” - „Новий євангелізм у посткомуністичній Європі”, в якій зокрема, аналізується, специфіка місіонерської діяльності західних протестантських корпорацій у кожній з країн колишнього соціалістичного блоку, в тому числі і в Україні. Значний вклад в дослідження протестантського релігійно-морального навчання і виховання на пострадянському просторі і, не в останню чергу в Україні, внесли англійський славіст Дж.Саттон і американський дослідник П.Гланцер. Фундаментальними академічними роботами з поглибленим науковим вивченням раннього і пізнього протестантизму в Україні стали пятий та шостий томи 10-томної “Історії релігії в Україні. У процесі її опрацювання автор зіткнулася з браком емпіричних матеріалів щодо означення напрямів суспільно-політичної і соціокультурної еволюції протестантизму в Україні, недостатністю детального вивчення позицій, настроїв і скерувань керівників протестантських обєднань, союзів і окремих громад, лідерів громадської думки цієї суспільної категорії. У другому розділі - “Пізньопротестантські спільноти в контексті глобалізаційних реалій сучасності” здійснено аналіз еволюції пізньопротестантських деномінацій, рухів й спільнот у структурі глобального соціально-політичного і соціокультурного розвитку сучасного світу, а також зясовано причини активізації участі їхніх членів у процесах суспільних трансформацій, визначенні політичного і культурного дискурсу не тільки країн, які входять в ареал традиційного поширення протестантизму, але й в мегарегіонах, де він донедавна посідав маргінальні позиції в конфесійній конфігурації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ