Визначення поняття і вивчення складу особової комунікативності. Педагогічна характеристика психологотипу дітей-сиріт. Розробка і апробація соціально-педагогічної методики по розвитку комунікативності сиріт в умовах дитячих будинків і притулків.
При низкой оригинальности работы "Соціально-педагогічна технологія розвитку комунікативності дітей-сиріт, які потрапляють до притулку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Курсова робота Соціально-педагогічна технологія розвитку комунікативності дітей-сиріт які потрапляють до притулку Зміст ВСТУП Розділ 1. Експерементальна перевірка впровадження соціально-педагогічної технології розвитку комунікативності дітей у притулку 2.1 Теоретичне обґрунтування соціально-педагогічної технології розвитку комунікативності дітей у притулку 2.2 Опис алгоритму 2.3 Аналіз отриманих результатів ВИСНОВКИ Список літератури Додатки ВСТУП Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що неповнолітні, їх становище, їхня доля - питання, які потребують особливої державної уваги. Скрутне соціально-економічне становище значної частини населення, послаблення виховної функції сім’ї, школи, а також постійні зміни в структурі центральних та місцевих органах виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, які відбувалися в цей період, не сприяли формуванню комплексного підходу до розв’язання соціальних проблем неповнолітніх, забезпечення їхніх прав та життєвих інтересів. Предмет: Соціально-педагогічна технологія розвитку комунікативності у дітей з неблагонадійних сімей та обґрунтування системи заходів, щодо поліпшення їхньої комунікативності. Мета: Розробити та впровадити соціально-педагогічну технологію підвищення рівня комунікації дітей з неблагонадійних сімей. Дослідити поняття соціально-педагогічна технологія. 2. Таким чином, спілкування як соціальний вид діяльності є для людини обовязковим чинником формуючим особистість, а досвід і практика провідних педагогів, психологів, психотерапевтів переконують, що лише спілкування надає великі можливості для творчого перетворення особи.[3] Але, як показують дослідження соціальних педагогів, психологів, соціологів, діти зростаючі в умовах закладів інтернатного типу, а тим паче на вулиці, у підвалах або каналізаційних люках, не освоюють навички продуктивного спілкування. Неправильно сформований досвід спілкування призводить до низького рівня соціальної адаптації “дітей вулиці”. 1.2 Особливості дітей-сиріт Україна - молода незалежна держава, що свідомо обрала шлях реалізації прав дітей, які опинилися в несприятливих умовах. За даними Державного комітету статистики, за останні десять років спостерігається загальне зменшення чисельності дітей в Україні. Проблеми сирітства, причини зростання соціального сирітства та наслідки позбавлення дітей батьківської опіки досліджуються в працях багатьох науковців: О.Балакірєвої, О.Безпалько, Л.Волинець, С. Воскобойнікової, М.Галагузової, А.Капської, Б.Кобзаря, І.Пєши, А.Прихожана, Н.Толстих, Є.Рибінського, Ю.Якубової та ін. Досліджуючи сирітство, російський науковець Є.Рибінський звертає увагу на категорію дітей, які позбавлені батьківського піклування, тому що таке визначення передбачає юридичну процедуру офіційного встановлення статусу сироти для дитини, що передбачає її подальше опікування з боку держави.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
