Соціально-педагогічна робота з безпритульними дітьми в сучасному суспільстві (на прикладі міста Хмельницького) - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи соціально - педагогічної роботи з безпритульними в сучасному суспільстві 1.1 Поняття про безпритульність 1.2 Форми та методи роботи з безпритульними дітьми Розділ 2. Форми та методи роботи з безпритульними дітьми в Хмельницькому обласному благодійному фонді Карітас 2.1 Соціально - педагогічна робота з безпритульними дітьми в благодійному фонді Карітас 2.2 Виховна робота з безпритульними дітьми 2.3 Соціально - педагогічний супровід безпритульних 2.4 Методичні рекомендації соціальним педагогам щодо психодіагностичної та психокорекційної роботи з безпритульними дітьми в благодійному фонді Карітас Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Актуальність вибраної теми дипломної роботи. Останніми роками політика держави щодо соціального захисту безпритульних дітей начебто почала ґрунтуватися на положеннях законів України Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх від 24.01.1995 р., Про соціальну роботу з дітьми та молоддю від 21.06.2001 р., Про охорону дитинства від 26.04.2001 р., указів Президента України про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності та про Комплексну програму профілактики злочинності. Прийнято Закон України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, який набрав чинності з 1 січня 2006 року і нині є основним нормативним актом у роботі з безпритульними дітьми. Задля подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання соціальному сирітству, створенню умов для всебічного розвитку та виховання дітей Кабінет Міністрів України затвердив Програму подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006 - 2010 роки. Особливо має насторожувати наше суспільство, що дитяча безпритульність не тільки стає перешкодою на шляху освіти, а зазвичай породжує соціальні умови для злочинності, до якої втягується малеча, щоб хоч якось існувати у вуличному просторі. Слід особливо зауважити, що при цьому чимало правопорушень, а то й тяжких злочинів скоюються неповнолітніми у стані алкогольного на наркотичного сп’яніння. На превеликий жаль, державними органами профілактики, освіти, керівництвом місцевих органах влади приділяється неналежна увага залученню неповнолітніх до занять у різноманітних гуртках, секціях та клубах. Послаблена, а то й зовсім не проводиться робота щодо пропаганди здорового способу життя, а тому вкорінюються, немов бур’яни, паління, вживання алкоголю та наркотиків. У багатьох навчальних закладах основні зусилля вчителів обмежуються лише організацією суто навчального процесу, виховна ж робота відходить на задній план, вважається другорядною. Не завжди відповідає вимогам Закону України Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх діяльність служб у справах неповнолітніх органів влади та місцевого самоврядування й кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських та районних відділів органів внутрішніх справ, на які покладено обов’язки з профілактики злочинності серед дітей та підлітків. А зрештою, це і є однією з головних причин того, що досі не вирішено проблеми дитячої безпритульності та злочинності. На теперішній час у монографіях, дисертаціях та інших наукових працях із соціальної педагогіки певною мірою висвітлено: науково-теоретичні засади соціально - правового, соціально - педагогічного та соціального захисту дитинства (Н. Агаркова, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, М. Ковальчук, І. Ковчіна, І. Пєша, А. Платонова, Г. Сєм’я, Л. Яковлєва); причини виникнення соціального явища дитячої бездоглядності та питання розробки соціальних (соціально - педагогічних) механізмів його локалізації (А. Адлер, Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Л. Волинець, Л. Дулінова, А. Зінченко, А. Капська, П. Люблінський, Л. Мардахаєв, Ф. Мустаєва, І. Пінчук, С. Толстоухова); особливості професійної діяльності соціального педагога з дезадаптованими категоріями дітей та технології соціально-педагогічної роботи з ними (Л. Артюшкіна, Г. Бевз, Т. Василькова, Ю. Василькова, Н. Заверико, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, А. Мудрик, А. Поляничко, С. Харченко, С. Хлєбік); соціально - психологічні аспекти впливу вулиці на розвиток особистості дитини (Л. Виготський, Н. Йорданський, М. Крупініна, А. Лурія, А. Макаренко, С. Шацький, В. Шульгін); питання вдосконалення нормативно - правової бази щодо захисту неповнолітніх та профілактики негативних явищ у дитячому середовищі (Н. Комарова, В. Оржеховська, В. Татушинський, І. Трубавіна); соціально -психологічні механізми роботи з дезадаптованими дітьми (Л. Оліференко, А. Реан, С. Рубінштейн, В. Шульга, Є. Холостова). Різні аспекти соціального явища дитячої бездоглядності розглядалися у дисертаційних дослідженнях Т. Бессонової, А. Кацеро, В. Кондратішко, Н. Павлік. Таким чином, недостатня наукова розробка обраної проблеми, необхідність її глибокого і послідовного рішення на рівні педагогічної теорії та практики зумовили вибір теми дослідження в цій дипломній роботі: „Соціально-педагогічна робота з безпритуль