Соціально-педагогічні засади формування цілісного виховного середовища дитини у педагогічній спадщині В. Сухомлинського - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Соціально-педагогічні засади формування цілісного виховного середовища дитини у педагогічній спадщині В.Серед виховних факторів, що впливають на розвиток особистості, вагоме місце займає цілісне виховне середовище дитини, яке орієнтоване на зменшення або послаблення дії деструктивних впливів, а також узгодження виховних цілей різних соціальних інституцій, які безпосередньо чи опосередковано впливають на її розвиток. Зокрема, підвищення виховного потенціалу середовища, інтеграція його виховних сил, оптимізація соціальних впливів на дитину є пріоритетними завданнями соціальної педагогіки, зміст яких розкривається у працях Т. Сухомлинського, в якій емпіричний досвід формування цілісного виховного середовища дитини розкривається як соціально-педагогічний конструкт, що потребує теоретичного аналізу, обґрунтування доцільності і визначення соціально-педагогічних умов. Сухомлинського визначаються у контексті історичної епохи, внеску у розвиток педагогіки середовища, створення єдиної виховної системи за місцем проживання дитини, практичної реалізації механізмів інтеграції виховних сил, їхньої дієвості та згуртованості навколо школи як соціокультурного центру, активізації громади у розвязанні завдань соціального виховання підростаючого покоління, гармонізації потреб педагогічної, батьківської, сільської громад і підростаючої особистості. Сухомлинського, оскільки середовище розглядалося лише на рівні дії його окремих елементів, й поза увагою дослідників залишилися соціально-педагогічні засади формування цілісного виховного середовища дитини.Сухомлинського як обєкт наукових досліджень у контексті виховного середовища дитини та базові поняття наукової проблеми; досліджено передумови формування поняття “цілісне виховне середовище” у філософсько-педагогічних ідеях. В основу визначення і зясування сутності, змісту та структури цілісного виховного середовища дитини, особливостей його формування і функціонування було покладено теоретичний аналіз понять “середовище”, “соціальне середовище”, “виховне середовище” як базових категорій провідного поняття теми дослідження, виокремлення його концептуальних основ, структурних компонентів, а також особливостей гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського у контексті проблеми формування цілісного виховного середовища дитини дозволив виокремити ряд концептуальних ідей та положень його педагогіки, актуальних для соціально-педагогічної інтерпретації. Під час здійснення аналізу сутності і змісту провідного поняття дисертаційного дослідження “цілісне виховне середовище дитини”, вироблення підходів до його формулювання було встановлено, що воно тісно повязане з категоріями “середовище”, “соціальне середовище”, “виховне середовище”. Це зумовило необхідність увести категорію “цілісності” та сформулювати поняття “цілісне виховне середовище дитини”, яке розуміється як соціально-педагогічний конструкт, в якому, на основі цілепокладання, принципів та соціально-педагогічних умов, інтегровано виховні можливості різних соціальних інституцій для здійснення узгодженого виховного впливу на дитину відповідно до потреб її розвитку та потреб самого середовища.У дисертації здійснено нове розвязання проблеми формування цілісного виховного середовища дитини у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, попри їх методологічну та науково-педагогічну цінність, виявлено недостатність розкриття соціально-педагогічних засад формування цілісного виховного середовища дитини. Актуальним залишається наукове обґрунтування цілісного виховного середовища дитини як соціально-педагогічного явища, його дослідження з позиції досягнення сучасної педагогічної теорії. На основі теоретичного осмислення проблеми, вихідних положень і категорій “середовище”, “соціальне середовище”, “виховне середовище”, “виховний простір” вперше сформульовано і обґрунтовано поняття “цілісне виховне середовище дитини” як соціально-педагогічний конструкт, в якому, на основі цілепокладання, принципів та соціально-педагогічних умов інтегровані виховні можливості різних соціальних інституцій для здійснення узгодженого виховного впливу на дитину відповідно до потреб її розвитку та потреб самого середовища.

Основний зміст