Соціально-педагогічні умови соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу - Автореферат

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Роботу виконано в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Савченко Сергій Вікторович, перший проректор Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Офіційні оппоненти: доктор педагогічних наук, професор Штефан Людмила Андріївна, Харьківський національний педагогічний університет імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м.Успішне реформування вітчизняної системи вищої освіти в контексті Болонського процесу, її розвиток у напрямку демократизації вимагають оновлених підходів до оцінки результатів соціалізації різноманітних категорій молоді й особливо студентства. Ця обставина, а також актуальність досліджуваної проблеми для подальшої розробки загальної соціалізаційної теорії й розвязання протиріч, що склалися в сучасній практиці, зумовили вибір теми дослідження: „Соціально-педагогічні умови соціалізації студентської молоді у виховному процесі вищого навчального закладу”. Мета дослідження полягає в розробці й експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов, які забезпечують ефективність соціалізації студентів у виховному процесі вищого навчального закладу. Такими умовами є: гармонізація використання педагогічних підходів у процесі виховної діяльності у ВНЗ; переорієнтація на якісні характеристики організації й оцінки виховної діяльності у ВНЗ; б) процес соціалізації розглядатиметься як цілісний соціально-педагогічний феномен, гармонійно включений у виховний процес вищого навчального закладу; в) на змістовному рівні виховний процес у ВНЗ буде представлений як повноцінний аналог реальних соціальних процесів; г) технологічною основою соціалізаційного процесу будуть різноманітні форми виховної роботи, серед яких виділяються такі: метод проектів, ігрові технології та виховні тренінги, моделювання соціо-виховних ситуацій, їх рефлексія та аналіз; д) провідним показником соціалізованості особистості студента розглядатиметься рівень його субєктних якостей. Методологічну основу дослідження становлять: філософське вчення про взаємозумовленість соціальних явищ і процесів, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про діалектичну єдність процесів виховання й соціалізації; уявлення про особистість як активного субєкта перетворювальної діяльності, учення про розвиток людини в соціумі як відкриту взаємоповязану систему; ідеї діалектичного розвитку особистості в результаті включення в різноманітні види діяльності.Савченко та ін.) відбиває специфіку розуміння соціалізації в соціальній педагогіці, яка полягає в тому, що соціалізація відображає формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, отже, це процес формування конкретного соціального типу, тоді як виховання відображає формування внутрішнього духовного світу людини. У цілому дослідження соціалізації студентства показало, що, по-перше, цей процес становить собою складний і багатофакторний феномен, у ході якого особистість здобуває палітру соціальних якостей і властивостей; по-друге, у процесі соціалізації особистість не тільки засвоює й відтворює актуальні соціальні цінності, але й піднімається до найвищого ступеня соціального розвитку - здатності до самостійної соціальної творчості; по-третє, соціалізація студентської молоді не зводиться до оволодіння тільки професійними знаннями, важливою складовою є загальне зростання субєктних якостей особистості; по-четверте, соціалізація студентства розуміється як специфічний педагогічний феномен, управління яким здійснюється не прямо, а опосередковано, через організацію виховного процесу. Ми дійшли висновку, що, по-перше, субєктність студента характеризується його здатністю бути стратегом власної діяльності, усвідомлювати мотиви, ставити й досягати цілей, по-друге, субєктом не можна стати, ним можна лише ставати, оскільки це процес саморозвитку особистості; по-третє, субєктність студента розглядається як умова здійснення способу буття в студентській життєдіяльності; по-четверте, принципова відмінність формування субєктності в соціальній педагогіці від педагогіки загальної полягає в тому, що цей процес відбувається не в закритому педагогічному середовищі, а у своєрідному соціокультурному просторі; по-пяте, розвиток субєктних якостей студентства передбачає накопичення субєктного досвіду, під яким розуміється досвід бути особою, здатність до виконання особистісних функцій.