Соціально-педагогічні умови формування комунікативних якостей молодших школярів в аматорському театральному колективі - Автореферат

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтвУ вирішенні цієї проблеми значна роль відводиться позашкільним закладам освіти, самодіяльним гурткам та обєднанням, аматорським колективам, центрам дитячої та юнацької творчості, діяльність яких спрямована на забезпечення процесу соціалізації молодших школярів, що ефективно впливає на розвиток їх творчих можливостей, здібностей, мислення, рис характеру тощо. Автори цих досліджень розкривають сутність соціалізації особистості, однак питання про виховні прийоми, повязані із формуванням комунікативних якостей у дітей молодшого шкільного віку в аматорських театральних колективах, потребують додаткового науково-теоретичного обґрунтування та експериментального дослідження, зважаючи на актуальність питання як власне для шкільної практики, так і для організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити методику формування комунікативних якостей молодших школярів в аматорському театральному колективі. § обґрунтувати соціально-педагогічні умови та експериментально перевірити методику ефективного формування комунікативних якостей молодших школярів у процесі аматорської театральної діяльності дитячого колективу; Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс наступних методів дослідження: теоретичного рівня: аналіз і синтез, класифікація, систематизація, порівняння та узагальнення з метою визначення основних напрямів формування комунікативних якостей молодших школярів в аматорському театральному колективі; теоретичне моделювання навчально-виховного процесу; емпіричного рівня: анкетування, бесіда, інтервювання, тестування для виявлення рівнів сформованості комунікативних якостей молодших школярів; спостереження, самоспостереження; метод експертної оцінки, самооцінки, вивчення творчих праць театрального колективу, констатувальний та формувальний етапи дослідно-експериментальної роботи для перевірки ефективності розробленої методики; математичні: математично-статистична та графічна обробка експериментальних даних.У першому розділі - «Теоретичні основи формування комунікативних якостей молодших школярів у дитячому аматорському театральному колективі» - проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблематики, визначено сутність міжособистісного спілкування як вирішального чинника у формуванні особистості; аналізуються поняття «потреба в спілкуванні», «мотиви спілкування», «засоби комунікації», «соціальна компетентність», «комунікація» та «комунікабельність», зясовано відмінність понять «комунікація» та «спілкування», аналізується вплив засобів масових комунікацій на соціалізацію людини. Проводиться паралель між побутовим спілкуванням та спілкуванням - елементом психотехніки актора; відштовхуючись від спорідненості цих понять, автор обґрунтовує можливість формування комунікативних якостей завдяки заняттям у театральних аматорських колективах, у звязку з чим розкриваються поняття «аматорство», «художня самодіяльність», «дитячий аматорський колектив». Тюптя) в дисертації виокремлено та охарактеризовано основні функції спілкування: контактна - встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому й передачі повідомлення і підтримання взаємозвязку; інформаційна - прийом - передача певних відомостей у відповідь на запит, а також обмін думками, задумками, рішеннями та ін.; спонукальна - стимуляція активності партнера по спілкуванню, яка спрямовує його на виконання тих чи інших дій; координаційна - взаємна орієнтованість і узгодженість дій при організації спільної діяльності; розуміння - не тільки адекватне сприйняття змісту повідомлення, а й розуміння партнерами один одного: їхніх намірів, налаштувань, переживань, станів тощо; емотивна - збудження в партнері потрібних емоційних переживань, «обмін емоціями», а також зміни за його допомогою власних переживань і станів; установлення взаємин - усвідомлення свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших звязків спільноти, в якій треба діяти індивіду; здійснення впливу - зміна стану, поведінки, особистісно-смислових утворень партнера, а також його намірів, налаштувань, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності та ін.; пізнавальна - набуття нових знань стосовно позитивного ставлення як до самого себе, так і до інших учасників взаємодії; самопізнавальна - оцінка себе через призму сприйняття інших людей. Спираючись на ствердження О.

Основний зміст роботи