Соціально-педагогічні умови адаптації іноземних студентів до навчання у вищих медичних навчальних закладах України - Автореферат

Актуальність проблеми зумовлена стрімко зростаючим експортом українських освітніх послуг (одним з пріоритетних напрямів міжнародної діяльності українських ВНЗ), інтернаціоналізацією освіти, збільшенням контингенту іноземних студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах, мобільністю студентів та викладачів, що здійснюється в рамках трансєвропейських освітніх програм, двосторонніх угод між державами про співробітництво в галузі освіти, науки й культури, міжуніверситетських домовленостей про академічний обмін. Зазначені трансформаційні процеси зумовили активізацію уваги науковців на проблему адаптації іноземних студентів до навчання в українській вищій школі як соціальному інституті, що передбачає врегулювання й гармонізацію взаємодій особистості з новим природним, культурним, соціальним, навчально-виховним, професійно зорієнтованим середовищем шляхом поступового зменшення ступеня неузгодженості між людиною та зовнішнім оточенням. Адаптивним проблемам іноземних студентів, розробці спеціальних програм, націлених на надання їм допомоги у прийнятті нової культури, соціуму, навчально-виховного середовища ВНЗ приділено значну увагу в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних соціологів, соціальних психологів та педагогів (В. Аналіз результатів теоретичних напрацювань учених, практичного досвіду адаптації іноземних студентів до навчання у вищих навчальних медичних закладах України дозволив виявити низку суперечностей між: процесами інтеграції України у світовий освітній простір, необхідністю підготовки конкурентоспроможних іноземних фахівців, які відкриті до нового досвіду, здатні ефективно працювати в ситуації соціальних змін при збереженні власного фізичного, психічного та соціально-психологічного здоровя, є гармонійно розвиненими як в особистісній, так і в професійній сфері й відсутністю концептуальних обґрунтувань щодо соціально-педагогічних умов, що сприяють успішній адаптації іноземних студентів до навчання у вищих навчальних закладах України; усвідомленістю важливості та складності етапу адаптації іноземних студентів до навчання у вищих навчальних медичних закладах України й недостатньою розробленістю в сучасній педагогічній науці та практиці ефективних адаптаційних заходів, спрямованих на розвиток адаптивних можливостей фахівця й навчально-виховного середовища. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що адаптація іноземних студентів до навчання у вищих медичних навчальних закладах України буде успішною за умов: реалізації в навчально-виховному процесі особистісно орієнтованих технологій навчання як адаптаційних засобів; організації психолого-педагогічного супроводу адаптації іноземних студентів; створення полікультурного освітнього простору як особливого соціально-педагогічного середовища, спрямованого на організацію міжкультурного діалогу, формування толерантних відносин.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення розвязання нової наукової проблеми з метою обґрунтування теоретичних засад адаптації іноземних студентів до навчання у вищих медичних закладах України. Обґрунтовано зміст адаптації іноземних студентів до навчання у ВНЗ України як процесу активного пристосування студентів до умов життя в іншій країні, її традицій, норм суспільної поведінки, нового соціального оточення; навчально-виховного середовища, що включає адекватне ставлення до професії, навчальних норм, оцінок, способів та прийомів самостійної роботи; навчального колективу, його звичаїв та традицій; нових побутових умов у студентському гуртожитку, нових зразків студентської культури, форм використання вільного часу; засвоєння та визнання особистістю цінностей, комунікативних норм і вимог нового соціального середовища. Структурний аналіз показників адаптації (знання сутності культурного шоку, його обєктивних причин; знання українських соціальних норм, звичаїв, традицій; сформованість толерантності; участь у соціальному й культурному житті студентського товариства; ступінь володіння мовою країни перебування; уміння будувати міжособистісні відносини з викладачами й студентами; активність у встановленні дружніх звязків з місцевими мешканцями, друзями; пристосування до нових кліматичних умов, їжі, води, повітря; активність у позанавчальній та дозвіллєвій діяльності; пристосованість до проживання в студентському гуртожитку; бажання дізнатися про особливості, характер, зміст, умови організації навчального процесу медичного ВНЗ; усвідомлення мети навчання, готовність до включення у навчальну діяльність, нові форми й методи навчання в медичному ВНЗ; сформованість навичок самостійності в навчальній і науковій праці; ставлення до навчання й обраної професії) склав теоретичну основу для визначення обєктивних критеріїв сформованості цього феномену (когнітивного, соціокомунікативного, мотиваційно-вольового, діяльнісно-практичного).