Соціально-культурні аспекти організації діяльності парків в країнах зарубіжжя - Автореферат

Соціально-культурні аспекти організації діяльності парків в країнах зарубіжжяВ сучасній парадигмі розвитку суспільства культура розглядається як джерело, що стимулює соціально-економічний прогрес, як чинник, що обумовлює та забезпечує нову якість життя, як засіб зміцнення національного духу. Зростає усвідомлення того, що раціональне використання «вільного часу», дозвілля сприяє формуванню високої духовності, задоволенню потреб та інтересів людей в спілкуванні, творчому розвитку; що правильна організація дозвілля може зменшити соціальне напруження, навіть перевести його в безпечніше русло; що питома вага дозвілля зростає в системі культурних цінностей людей, їхньої життєдіяльності. Водночас, нові політичні, соціально-економічні умови, перехід до ринкової економіки, гуманізація суспільства, корекція методологічних поглядів на роль людини в розвитку цивілізації вимагають внесення суттєвих уточнень у визначенні мети, завдань, змісту і методів роботи парків культури і відпочинку. Дисертаційна робота виконана з урахуванням загальної концепції розвитку Київського національного університету культури і мистецтв по удосконаленню фахової підготовки спеціалістів у галузі культурно-просвітньої діяльності і входить до складу комплексного дослідження проблем професійної підготовки спеціалістів - менеджерів індустрії дозвілля. Джерельною базою дослідження виступили: законодавчі акти, матеріали громадських й державних установ (США, країн Західної Європи) в сфері організації дозвілля в парках і рекреаційних зонах, публікації в спеціальних бюлетенях та журналах («Parks and recreation», «Amusement Business»), відеоматеріали, документи, доповіді, звіти ЮНЕСКО, урядові постанови, програми розвитку дозвіллєвої діяльності в Україні.У першому розділі «Соціально-історичні умови становлення та розвитку паркової культури» розкриваються історичні обставини становлення та тенденції розвитку паркової культури як соціально-культурного явища у загальному контексті еволюції суспільства. одвічне протиріччя духовного і матеріального - в період загальносвітового переходу до інформаційної парадигми, в національному контексті - до розбудови нових принципів організації суспільства перед культурою взагалі, культурно-освітницькими установами, зокрема постає завдання плекати свідомість та інтелект кожної особистості в дусі універсальних цінностей і самовдосконалення, навчати поважати принципи плюралізму і толерантності, не зраджуючи, водночас, власні цінності і переконання. похідним від попередніх виступає протиріччя між сучасними технологіями організації дозвілля та невмінням раціонального використання вільного часу, тобто низькою «дозвіллєвою культурою» населення. Узагальнення досліджень вітчизняних й зарубіжних вчених, результати соціокультурологічного дослідження, до участі в якому були залучені представники таких категорій населення, як-то: - відвідувачі парків, фахівці паркового господарства, викладачі і студенти різних форм навчання ВНЗ культури і мистецтв (загальна кількість опитаних 385 осіб), - дозволило авторові визначити паркову культуру як невідємну частину системи організації дозвілля і відпочинку населення, тісно повязану з загальними процесами культури і соціальним життям суспільства, та диференціювати його від поняття «культура парку», яке неодмінно включає в себе формування цілісного образу парку в єдності його художньо-естетичних, соціально-педагогічних, екологічних і рекреаційних елементів. тематичні, в діяльності яких набувають виявлення такі сучасні тенденції, як сприяння інтелектуальному розвиткові засобами інтеграції масової (загальнодоступної) та високої (елітарної) культури. Визначено суть поняття «парк як соціально-культурна система» і розглянуто її компоненти, а саме: принципи паркової діяльності, напрями функціональної спрямованості, забезпечення диференційованого підходу в організації діяльності парків.