Соціально-географічні підходи щодо гармонізації розвитку територіальних поселенсько-відтворювальних систем Автономної Республіки Крим - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук Соціально-географічні підходи щодо гармонізації розвитку територіальних поселенсько-відтворювальних систем Автономної Республіки КримРобота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії Таврійського національного університету ім. Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент Швець Олександра Борисівна, Таврійський національний університет ім. Мечнікова Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної та соціальної географії доктор технічних наук, доцент Ветрова Наталія Мусіївна, Національна академія природоохоронного та курортного будівництва Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства Захист відбудеться __14__ травня 2010 р. об __11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.03 у Таврійському національному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Таврійського національного університету ім.У сучасній Україні внаслідок послаблення регіональних виробничих звязків в економіці та зниження якості соціальної сфери з початку 90-х років XX ст., створюються такі умови розвитку систем розселення населення, що призводять до погіршення в них відтворювальної демографічної ситуації. Цей обєктивний процес зміни функціональної ролі міських поселень в організації регіонального простору України призводить до необхідності його врахування в усіх науках, які вивчають просторові процеси. Дисертаційна робота виконувалася також в рамках науково-дослідної теми Міністерства економіки АРК «Програма раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів Автономної Республіки Крим» (номер держрегістрації 0104U002119), в процесі реалізації якої автором було проаналізовано зарубіжний досвід розробки заходів щодо раціонального ресурсокористування. В ході досягнення поставленої мети було сформовано та вирішено наступні завдання: Розроблено концепцію суспільно-географічного поняття «територіальна поселенсько-відтворювальна система» (ТПВС). Конкретні наукові результати, які характеризують новизну проведеного дослідження, полягають в наступному: вперше ставиться та розвязується проблема виділення територіальної одиниці, в межах якої можна зафіксувати зміну сучасних уявлень людей про певний тип і рівень якості їх життя в існуючих поселеннях, що призводить до функціональних трансформацій територіальної організації суспільства, у звязку з чим: запропоновано: концепцію територіальної поселенсько-відтворювальної системи з обґрунтуванням понять «поселенсько-відтворювальний процес», «демографо-відтворювальні потреби населення», «демографо-відтворювальна функція поселень», «рентоутворюючі ресурси поселень», «поселенська атракція» та виявленням їх ролі у формуванні нового понятійного таксону - «ТПВС»;В першому розділі «Соціально-географічна інтерпретація поселенської системності в перехідному типі суспільства» визначаються основні концептуальні напрями дослідження «територіальної поселенсько-відтворювальної системи», включаючи поселенсько-відтворювальний процес, демографо-відтворювальну функцію поселення, демографо-відтворювальні потреби населення, рентні ресурси поселення, а також психологічну атрактивність поселення. Територіальна поселенсько-відтворювальна система (ТПВС) - це сукупність поселенських елементів території та процесів відтворення в них таких умов життєдіяльності людей, які покращують не тільки економічні, а насамперед демографічні, екологічні та соціокультурні чинники сталого розвитку регіону або країни в цілому. Демографо-відтворювальна функція поселення - це стан соціокультурного середовища поселення, який впливає на реалізацію людиною своїх сподівань на покращення особистої сфери життєдіяльності. Поселенсько-відтворювальний процес (ПВП) - це хід реалізації соціальних, економічних і екологічних сподівань людей, що забезпечує або не забезпечує в поселенні збалансовану демографічну ситуацію. У формуванні поселенсько-відтворювального середовища Криму виділяється три історико-географічні періоди: формування природничо-моноструктурного типу поселенсько-відтворювальних процесів (ПВП), повязаного з пошуком людьми природних притулків і ландшафтів, які без особливого пристосування надавали людям природну комфортність мешкання; штучного поліструктурного типу ПВП, що включає впровадження в процес розселення людей технічних засобів обладнання відтворювального середовища; розвиток інтегрального ПВП, що характеризується ускладненням структури відтворювального середовища, яке на сучасному етапі супроводжується вирішенням проблеми підвищення рівня якості життя населення.Обґрунтування концепції ТПВС виявило, що у постіндустріальну епоху просторове єднання поселень змінює не лише чинники свого зростання, але і пріоритети самоорганізації населених пунктів. Промислово-виробнича орієнтація виникнення і ріст населених пунктів поступається демографо-відтворювальній, що неминуче призводить до змін в закономірностях формування систем розселення регіонів.

Основний зміст роботи