Соціально–географічні основи стратегії переходу України на модель стійкого розвитку - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наукДисертація присвячена обґрунтуванню уточнення обєкту і розширенню предмету соціальної географії як наукового напрямку, здатного інтегрувати дослідження соціально - географічного процесу для переходу до стійкого розвитку і до стану ноосфери. Сформульовано принцип несуперечності цілей для розробки програм переходу соціогеосистем до стійкого розвитку. Показано, що у розвитку сучасної глобальної соціально - геоекологічної кризи визначальне значення має антропоцентрична орієнтація соціуму, ментальна несумісність деяких соціумів. Обґрунтована роль соціальної географії в управлінні розвитком ноосферного менталітету соціуму, розширено предмет соціальної географії та її функції. Наведено результати аналізу соціально - географічного процесу в Україні, доведено, що у розвитку регіонів України існують часово-просторові закономірності і тенденції, регіони неоднорідні за потенціалом і різними складовими розвитку.Дисертаційне дослідження безпосередньо повязане з науково-дослідними роботами, що проводяться в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії, зокрема, з темами: "Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування" (номер державної реєстрації 0101U001568), "Географічна наука: понятійно-термінологічний апарат" (номер державної реєстрації 0102U000606); автор також виконувала дослідження за тематикою Харківського національного університету ім. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування соціальної географії як науки, що здатна інтегрувати дослідження й управляти розвитком соціогеопроцесу при переході до стійкого розвитку. Досягнення мети дисертаційного дослідження здійснювалось послідовним вирішенням таких задач: зясування з позицій соціальної географії особливостей соціально-екологічної кризи сучасної цивілізації як відображення протиріч між живою та неживою природою, у біосфері в цілому, а також між соціумом і навколишнім природним середовищем; Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні основи просторово - часових закономірностей і аспектів соціогеопроцесу, які забезпечують формування ноосферно орієнтованого інтегрального менталітету соціуму та перехід соціально-географічних систем на модель стійкого розвитку. Методологічною основою дисертаційної роботи стали основні положення сучасної суспільної географії щодо вивчення часово-просторових аспектів взаємовпливу суспільства та природи, соціально - географічного регіонального розвитку, а також праці вітчизняних і зарубіжних учених із різних галузей знань (географії, геополітики, соціології, економіки, етногенезу тощо), в яких вони розглядали проблеми цивілізаційного розвитку, різні аспекти взаємодії суспільства та природи, шляхи подолання глобальної соціально-геоекологічної кризи й негативних наслідків глобалізації, проблему зміни людських якостей тощо.У першому розділі дисертації "Теоретичні основи стратегії стійкого розвитку" розглядається: природокористування як взаємодія соціальної й природної складових соціогеосистем, розвиток природних систем, актогенез у соціогеосистемі, особливості кризи сучасної цивілізації, глобалізація як головна риса сучасної соціально - екологічної кризи, стійкий розвиток як вихід з сучасної кризи цивілізації, виникнення й розвиток концепції стійкого розвитку, індикатори стійкого розвитку, соціально - географічні основи ноосферного розвитку. З позицій соціальної географії вперше природокористування визначається як процес взаємодії соціуму та природного середовища, який управляється менталітетом соціуму та в залежності від його орієнтації може носити антропоцентричний або природоцентричний (ноосферний) характер. У другому розділі дисертації "Роль і місце соціальної географії у реалізації стратегії стійкого розвитку" розглядаються методологічні засади дослідження, які визначають зміст, обґрунтованість і важливість отриманих результатів, історія розвитку соціальної географії, уточнюється обєктно-предметна область і функції соціальної географії, розглядається стійкий розвиток як один з можливих станів соціально-географічного процесу, а ноосферна орієнтація інтегрального менталітету соціуму як його необхідна умова, аналізуються синергетичні основи вивчення та управління розвитком соціально-географічного процесу, описується математична модель соціально - географічного процесу, концептуальна модель управління соціально - географічним процесом, розглядаються проблеми розвитку сучасної соціальної географії. Головна відмінність цього визначення полягає ще й в тому, що соціогеосистема в соціальній географії розглядається як ландшафтне середовище формування й розвитку властивостей соціуму, його менталітету, відношення до інших соціальних підсистем і природного середовища під впливом різноманітних факторів, що мають просторово-часовий географічний вимір і в свою чергу залежать від соціуму.

2. Основний зміст роботи