Соціально-філософський зміст бердяєвської концепції подолання відчуження людини від суспільства - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І.МЕЧНИКОВА

УДК 141.7(043.3)Вивчення теоретичної спадщини М.Бердяєва має значення не тільки в тому, що поглиблює знання змісту його філософських і соціально-філософських ідей, але дає змогу краще зрозуміти ті процеси та тенденції, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, сприяє адекватному створенню теоретичного і практичного бачення характеру і напрямку суспільних змін, насамперед тих, які розкривають динаміку в явищі відчуження, зокрема, в сфері відношення людини і суспільства. Тема дисертаційного дослідження є актуальною з огляду сучасних теоретичних і практичних проблем суспільного розвитку України і світової соціальної динаміки, які вносять в зміст і механізм розвязання проблеми відчуження людини від суспільства своє соціально-конкретне бачення, що випливає з особливостей нинішніх суперечностей світу. В марксизмі вирішення проблеми відчуження людини від суспільства містить певну однобокість, тому що можливість зміни суспільства виходить із самого ж суспільства, із його вдосконалення, розвитку та ускладнення. Вирішення проблеми подолання відчуження людини від суспільства, соціалізації особистості у філософії М.Бердяєва вбачається ще одним шляхом у поступовому усвідомленні людиною свого місця у світі та ще одним кроком на шляху гуманізації людського існування. Він виділяв такі основні аспекти відчуження, як відчуження людини від продукту праці; відчуження від процесу праці; відчуження від своєї людської сутності; відчуження від роду; відчуження людини від людини.У першому розділі „Екзистенціальність суспільної реалізації людини в концепції М.Бердяєва” розкривається роль М.Бердяєва як одного із засновників екзистенціальної філософії, а також умови формування та сутність екзистенціальної концепції подолання відчуження людини від суспільства у творчій спадщині М.Бердяєва та питання про духовні джерела формування нової релігійної свідомості людини та суспільства як переходу до якісно нового рівня існування та реалізації особистості. Умови сучасної машинної цивілізації не тільки відсунули людину на другий план, а й посилили ізоляцію між людьми. Відносини між цими двома світами Бердяєв характеризував наступним чином: обєктивований світ, природний та соціальний, є світом необхідності та рабства, ворожнечі та панування; духовний же світ є світом свободи і творчості, світом любові та співчуття. Існування Бога виявляється у існуванні духу в людині, Бог є свободою, а не необхідністю, не виступає владою над людиною і світом, не є основною підставою, що діє в світі. У третьому розділі „Творчість як спосіб подолання людиною відчуження та як конструктивний принцип існування людини у світі за філософською концепцією М.О.Бердяєва” аналізується центральна категорія філософії мислителя „творчість” як один з шляхів подолання людиною обєктивації світу та форма духовного існування людини.Доведено, що у світовій філософській думці М.Бердяєв виступив як один із засновників та представників екзистенціалізму та персоналізму, тому що ним були поставлені та висвітлені всі основні екзистенціальні питання, зокрема проблеми страждання, смерті, свободи. Бердяєв постав саме тим мислителем, який побачив позитивний момент у людському існуванні й своєю філософією закладав основи для нової світоглядної системи, покликаної прийти на зміну існуючій раціоналістичній філософській традиції. Визначено, на основі бердяєвської концепції, нові духовні шляхи переходу суспільства та особистості на якісно-новий рівень існування на основі нової релігійної свідомості. У реалізації та захисті своєї свободи людина підіймається до Бога, зближується із ним, переходячи до якості Боголюдини. Творчість є тією силою, яка не тільки зближує людину з Богом, не тільки підвищує її на новий рівень, а й за допомогою творчості людина долає владу обєктивованого світу, долає своє рабство.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ