Трансформація поняття ідентичності в онтологічному, гносеологічному та екзистенційно-комунікативному вимірах. Характеристика принципу сучасного соціогуманітарного пізнання. Сутність моральних засад особистості в комунікативно-дискурсивному просторі.
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Соціально-філософський аналіз наративної ідентичності Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Карпенко Іван Васильович, Харківський національний університет імені В. Н.Актуальність теми дисертаційного дослідження обєктивно зумовлена особливим станом сучасного суспільства, яке характеризується високою динамічністю змін, ситуацією «спресованого історичного періоду», коли драматичні внутрішні трансформації особистості поєднані зі швидкими фундаментальними змінами суспільних систем, постійно зростаючим тиском багатовекторних криз різного рівня на розвиток суспільства та особистості, руйнацією усталених у минулому соціальних структур, що призводить до нестабільності всієї соціокультурної системи. Таким чином, має місце активізація процесів обєднання та розєднання позицій, сил, інтересів, цілей індивідів, груп, держав, різного роду обєднань, тобто подій, що передбачають набуття значимості вибору людиною свого місця, визначення та перевизначення своєї позиції та співвіднесення її з позиціями інших. Проте, враховуючи таку множинність, не можна нехтувати тим, що, по-перше, будь-який зі сценаріїв розгортання ідентичності обмежує цілісність її світовідношення через конкретизацію ціннісних пріоритетів; по-друге, жоден з них неможливо розглядати без урахування історичного досвіду людини, який, власне, і є найзагальнішим фреймом, на тлі якого формуються життєстверджувальні позиції, норми, настанови. Оскільки наративна ідентичність відображує темпоральність буття, актуальним видається аналіз механізму вплетіння часу в соціально-філософський дискурс наративної ідентичності в поєднанні з вивченням факторів, що сприяють процесу трансформації етичних регуляторів життєдіяльності людини з зовнішнього простору у внутрішню потребу моральної відповідальності в інтерсубєктивній площині. Певними віхами на шляху категоріального визначення ідентичності в історико-філософському контексті в площині категорій тотожності і відмінності, внутрішнього і зовнішнього, одиничного (єдиного) і множинного є розуміння тотожності Аристотелем; формування дихотомії внутрішнього і зовнішнього в осягненні Бога у вченні Августина; самодостатність та автономна здатність субєкта впливати на події виключно на засадах розуму в раціоналізмі Р.«Ідентичність у вимірі категорій тотожності і відмінності, зовнішнього і внутрішнього» розглядається смислоутворююча та змістовна для сучасного розуміння ідентичності діалектика категорій тотожності і відмінності, зовнішнього і внутрішнього. Посилаючись на роздуми давніх мислителів (Платона, Аристотеля, Піррона, Епікура, Плотіна), відзначається, що космоцентрична направленість античної філософської традиції ініціює при розгляді проблеми ідентичності категорію тотожності - знання людини про себе уможливлює знання світоустрою та відповідність вимогам підтримання Ладу. «Ідентичність у вимірі категорій одиничного і множинного» ідентичність як процес індивідуалізації розглядається крізь призму множини зовнішніх обставин, які, власне, й слугують індикаторами особистісного співвіднесення внутрішнього та зовнішнього в людині. Проведений у першому розділі роботи аналіз дає підстави говорити, що формування сучасного змісту поняття ідентичності відбувалося шляхом довготривалої трансформації, видозмінення визначальних для нього категорій тотожного і відмінного, зовнішнього і внутрішнього, одиничного і множинного в перспективі руху філософської думки від філософії свідомості до філософії комунікації, що уможливлює розгляд проблеми ідентичності як пізнавальної і як буттєвої. У другому розділі «Наратив і наративна ідентичність як метод пізнання і спосіб конструювання соціальної реальності» розкривається методологічний потенціал поняття наративу та аналізується використання його евристичних можливостей у процесі саморозуміння та індивідуалізації, що отримує своє втілення в обґрунтуванні концепції наративної ідентичності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы