Соціально-філософський аналіз детермінант формування екологічної свідомості - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ДЕТЕРМІНАНТ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІРобота виконана на кафедрі філософії Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: - доктор філософських наук, професор ДОДОНОВ Роман Олександрович завідувач кафедри філософії Донецького національного технічного університету Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор Захист відбудеться 14.06.2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.Актуальність її дослідження полягає, по-перше, у тому, що екологічна свідомість формується як самостійний духовний феномен, на зміст та форму якого впливають численні “зовнішні” обєктивні чинники. На порядку денному стоять питання про коригування стану екологічної свідомості та докорінну зміну поведінки людини в межах цивілізації, з чим повязуються надії на подолання глобальної екологічної кризи, витоки якої чимало дослідників вбачають в експансії технологій, спрямованих на задоволення всіх людських бажань. Разом із тим, переосмислення класичних уявлень про свідомість, зокрема про екологічну свідомість, досить активно стимулює найсучасніші - after-постмодерністські - тенденції розвитку цивілізації. Дослідження, спрямовані на вивчення екологічної свідомості як сфери суспільної та індивідуальної свідомості, повязаної з відображенням взаємовідношень між людиною, суспільством і природою у тій чи іншій формі, знаходження оптимальних форм зазначеної взаємодії, беруть свій початок від давньокитайської, давньоіндійської, давньоіранської і давньогрецької філософії і знаходять своє продовження у працях учених доби Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Нового часу. Різні аспекти дослідження цього феномену розкриваються у працях Г.О.Бачинського, С.Д.Дерябо, В.О.Ясвіна (еволюція екологічної свідомості), Т.В.Гардашук, В.Л.Деркача, Ф.М.Канака, М.М.Кисельова (звязок екології зі світоглядом), В.М.Князєва (соціально-філософські аспекти техногенної цивілізації), С.Б.Кримського, О.І.Салтовського, М.Ф.Тарасенка (різні аспекти взаємозвязку між людиною, суспільством і природою), В.С.Крисаченка (екологічна антропологія, екологічна культура), Т.Д.Пікашової (філософські проблеми природознавства), В.О.Скребця (екологічна психологія), А.В.Толстоухова (еко-майбутнє), М.І.Хилька (екологічна політика, екологічна культура), В.І.Шинкарука (світоглядна складова природоперетворення) та ін.Прямо протилежна тенденція виходить із того, що оскільки екологія є новою назвою дуже старого предмету, а саме явище свідомого й бережливого ставлення до природокористування існувало з давніх-давен, то екологічна свідомість є невідємним атрибутом свідомості на всіх, починаючи з найбільш ранніх, етапах розвитку людства. У межах зазначених тенденцій існують численні дефініції екологічної свідомості, аналіз яких демонструє, що у більшості з них акцентовано увагу лише на онтологічних та гносеологічних аспектах, але не враховано аксіологічний аспект відношень людини і природи. Обґрунтування статусу екосвідомості як неосновної форми суспільної свідомості базується на тому, що, з одного боку, екологічна свідомість знаходиться у сфері наукової свідомості, з огляду на те, що екологія є точною наукою, що вивчає детерміновані закони природи, і водночас є цілісною дисципліною, яка поєднує природничі та гуманітарні науки. Але з іншого боку, екологічна свідомість сьогодні виходить за межі науки, оскільки порушує філософські, етичні, релігійні, політичні, естетичні та правові аспекти відношення людини та суспільства до природи. Опозиція обєктивних та субєктивних детермінант формування екологічної свідомості розкриває протиріччя не тільки у відношеннях “людина - природа”, але й у відношеннях “суспільство - природа” та “людина - суспільство”.Екологічну свідомість визначено як духовний феномен суспільної свідомості, що віддзеркалює екологічні реалії та протиріччя світоглядних орієнтацій, регулює відношення людини, суспільства і природи як рівнозначних і рівноцінних форм буття, обумовлює етичні норми поведінки і межі дій людини у природному середовищі, виходячи з усвідомлення природи як найголовнішої цінності. З одного боку, екологічна свідомість знаходиться у сфері наукової свідомості з огляду на те, що екологія є фундаментальною наукою про природу. З іншого боку, екологічна свідомість сьогодні виходить за межі виключно науки, тому що її зміст стосується більш широкого контексту філософських, етичних, релігійних, політичних, правових та естетичних аспектів відносин Людина-Природа. Зазначені факти надають підстави визначити екологічну свідомість як неосновну форму суспільної свідомості. Опозиція обєктивних та субєктивних детермінант формування екологічної свідомості виявляє протиріччя у взаємодіях “людина - природа”, “суспільство - природа” та “людина - суспільство”, осмислення особливостей компонентів яких складає зміст екологічної свідомості періоду модерну.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ