Соціально-філософський аналіз детермінант формування екологічної свідомості - Автореферат

Донецький Національний Університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукУ дисертації досліджуються обєктивні та субєктивні детермінанти формування екологічної свідомості, опозиція яких виявляє протиріччя у відношеннях "людина - природа", "суспільство - природа" та "людина - суспільство". екологічний свідомість суспільство Визначено зміст екологічної свідомості періоду модерну, який складає осмислення особливостей фундаментальних взаємодій "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Розроблено основні положення стратегії екобезпечного розвитку, яка формується в екологічній свідомості, та представлено інші соціокультурні механізми оптимізації процесу формування екосвідомості: екологічне виховання, екологічна освіта та формування екологічної культури соціуму. В диссертации исследуются объективные и субъективные детерминанты формирования экологического сознания, оппозиция которых выявляет противоречия в отношениях "человек - природа", "общество - природа" и "человек - общество". Определены и классифицированы детерминанты формирования экосознания: к объективным детерминантам относятся природные явления и процессы, оказывающие влияние на общественное сознание, но сами от него независящие (негативные изменения в природе, происходящие под влиянием антропогенной деятельности; динамика современных геополитических процессов, которая характеризуется глубоким разрывом в уровне экономического, социального и политического развития стран мира; противоречия между масштабами потребления современной цивилизации и естественными возможностями биосферы; урбанизация, обусловившая противоречия между городскими и сельскими жителями, противопоставления городского и сельского образа жизни, городской и сельской культуры, природы и города.Актуальність її дослідження полягає, по-перше, у тому, що екологічна свідомість формується як самостійний духовний феномен, на зміст та форму якого впливають численні "зовнішні" обєктивні чинники. На порядку денному стоять питання про коригування стану екологічної свідомості та докорінну зміну поведінки людини в межах цивілізації, з чим повязуються надії на подолання глобальної екологічної кризи, витоки якої чимало дослідників вбачають в експансії технологій, спрямованих на задоволення всіх людських бажань. Разом із тим, переосмислення класичних уявлень про свідомість, зокрема про екологічну свідомість, досить активно стимулює найсучасніші - after-постмодерністські - тенденції розвитку цивілізації. Дослідження, спрямовані на вивчення екологічної свідомості як сфери суспільної та індивідуальної свідомості, повязаної з відображенням взаємовідношень між людиною, суспільством і природою у тій чи іншій формі, знаходження оптимальних форм зазначеної взаємодії, беруть свій початок від давньокитайської, давньоіндійської, давньоіранської і давньогрецької філософії і знаходять своє продовження у працях учених доби Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Нового часу. Незважаючи на достатньо обґрунтовану критику зазначених проектів, вони відіграли вагому роль в усвідомленні загострення проблем взаємодії людини з навколишнім середовищем, доводячи, що глобальна екологічна криза є похідною від антропологічної кризи, тому оптимізації слід починати із самої людини та її свідомості.Прямо протилежна тенденція виходить із того, що оскільки екологія є новою назвою дуже старого предмету, а саме явище свідомого й бережливого ставлення до природокористування існувало з давніх-давен, то екологічна свідомість є невідємним атрибутом свідомості на всіх, починаючи з найбільш ранніх, етапах розвитку людства. У межах зазначених тенденцій існують численні дефініції екологічної свідомості, аналіз яких демонструє, що у більшості з них акцентовано увагу лише на онтологічних та гносеологічних аспектах, але не враховано аксіологічний аспект відношень людини і природи. Обґрунтування статусу екосвідомості як неосновної форми суспільної свідомості базується на тому, що, з одного боку, екологічна свідомість знаходиться у сфері наукової свідомості, з огляду на те, що екологія є точною наукою, що вивчає детерміновані закони природи, і водночас є цілісною дисципліною, яка поєднує природничі та гуманітарні науки. Але з іншого боку, екологічна свідомість сьогодні виходить за межі науки, оскільки порушує філософські, етичні, релігійні, політичні, естетичні та правові аспекти відношення людини та суспільства до природи. Опозиція обєктивних та субєктивних детермінант формування екологічної свідомості розкриває протиріччя не тільки у відношеннях "людина - природа", але й у відношеннях "суспільство - природа" та "людина - суспільство".

Основний зміст дисертації