Соціально-філософська концептуалізація нації: історична ґенеза та онтологічна сутність - Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ НАЦІЇ: ІСТОРИЧНА ҐЕНЕЗА ТА ОНТОЛОГІЧНА СУТНІСТЬРоботу присвячено розгляду нації - феномену, що усталився в добу панування просвітницького секулярного розуму, втім наявні в базових структурах нації релігійні та міфічні чинники і домінанти вбачаються автору вельми принциповими її конституантами. У дослідженні на основі філософсько-історичного аналізу соціального життя Старого світу розглядається превалювання метафізичних, онтологічних, світоглядних домінант у творенні соціальних структур, розглянуті суспільні форми життя, притаманні античності, середньовіччю та Новому часу, експліковано їх метафізичні домінанти, які характеризували життя соціуму певної доби європейської історії. Саме, тоді паростки майбутніх націй почали творити спільність, через усвідомлення власної виняткової ролі у єдиному полі християнського світу. Християнство як будівельний матеріал для націй використовувався як у своїх демотичних формах, так і почасти офіційних, “високих” (раціоналізація християнського світосприйняття в межах рафінованого схоластичного дискурсу). Выявлено, что нация как феномен европейской культуры опирается на концепты линейного времени и гомогенного пространства, привнесенные в европейскую культуру христианством.Настільки висока значимість національного фактора в житті людини Модерну зумовлена, на наш погляд, присутністю в нації глибинного і неусувного релігійного горизонту смислів, який, власне, і детермінує настільки високу значимість та аксіологічну вагу нації та національного. Саме виокремлення, експлікація та унаочнення цієї релігійної, а саме християнської основи нації дозволяє виявити причини вагомості нації за доби Модерну. З великої кількості концепцій нації ми можемо виокремити ті, які фактично стали класичними, а відповідно спричинили резонанс в націологічному дискурсі. Гроха тощо, які спромоглись на рефлексію над нацією, як провідним суспільним явищем Модерну, на різних філософських та світоглядних засадах. Ці критичні дослідження стали основою аналізу інтелектуальної історії перцепції нації в європейській традиції.У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження християнських підвалин нації як соціального феномена в європейському соціокультурному контексті, показано його звязок з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, обєкт та предмет, методи дослідження, виявлено наукову новизну, практичне значення роботи, особистий внесок автора, відображено апробацію роботи і публікації основних результатів дослідження.«Філософські концепції нації: нації як обєкт філософського дискурсу» здійснюється огляд попередніх концепцій нації. Перші розуміють націю субстанційною основою людської історії, що має соціальну, божественну чи природну зумовленість, що має ряд очевидних обєктивних (примордіальних) ознак, якими в обовязковому порядку і конституюється, а отже, - постулюють її обєктивність та реальність. Другі вбачають у нації результат рефлексії соціальної групи над власною ідентичністю, усвідомлення спільнотою своєї спорідненості на культурних, політичних, релігійних тощо засадах і фіксації усвідомлених образів в рамках національної традиції. Останні ж вважають, що нація - є категорією суспільної свідомості, що має політичну природу й зумовленість, смислове наповнення цього концепту залежить від культурних, політичних, історичних особливостей контексту й має релятивну природу, тобто є номінальним терміном на позначення пустої множини. «Час постання націй до життя: ретроспекції суспільно-наукової дискусії» розглянуто причини принципової неможливості постання нації у домодерній Європі, виявлено метафізичні перепони, що стали на заваді народженню домодерних націй на європейському континенті.

2. Основний зміст роботи