Іригаційне землеробство як одна з найбільш важливих сільськогосподарських галузей, що об"єднувала єгиптян у монолітні трудові колективи під егідою сильної монархії. Епоха Нового царства - період найвищого господарського розквіту Стародавнього Єгипту.
На відміну від месопотамської іригації, де система каналів і дамб мала передусім дренажне призначення, у долині Нілу, з обєднанням країни в єдину державу, єгиптяни побудували просту та надійну басейнову систему іригації. Будівництво й експлуатація такої системи штучного зрошування потребували зусиль усіх номів (так називали в Єгипті перші держави), що дуже вплинуло на політичну організацію давньоєгипетського суспільства. В епоху Нового царства (1580-1555 pp. до н. е.) було винайдено шадуф, за допомогою якого два робітники за світловий день могли полити до півгектара землі. Нарешті, у І тис. до н. е. єгиптяни почали використовувати для поливу землі водоналивне колесо сакіє, яким користуються і нинішні єгипетські селяни. Основним багатством у Єгипті вважалися худоба й домашня птиця, проте культура тваринництва та птахівництва єгиптян була вкрай примітивною.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
