Соціально-економічне становище міщан Гетьманщини (друга половина XVII – друга половина XVIII ст.) - Автореферат

Соціально-економічне становище міщан Гетьманщини (друга половина XVII - друга половина XVIII ст.)Тому в середині XVIII ст. міщани могли відстоювати свої права лише у великих і економічно сильних містах, що могли успішно протидіяти втручанню у їх справи козацько-старшинської влади. Зміни у соціально-економічному становищі міщан визначали не лише характер їх суспільної поведінки, а й опосередковано впливали на розвиток самоврядування, обсяг зібраних податків і виконаних повинностей, економічні та політичні процеси в державі. Адже дослідження соціально-економічних процесів, діяльності органів державної влади, відповідає потребам сучасної розбудови держави, які спрямовані на поширення та поглиблення засад самоврядування. Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження: - проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми в історіографії, визначити рівень і повноту джерельної бази; Нижня хронологічна межа зумовлена початком Національно-визвольної війни та радикальними змінами, що відбулися у становій структурі Гетьманщини, верхня - ліквідацією адміністративної автономії Гетьманщини, в результаті чого міщани поступово втрачають свої права й привілеї і зрівнюються в правах з рештою міського населення Російської імперії.Характеризуючи соціальну структуру Гетьманщини другої половини XVII - середини XVIII ст., вони відзначали особливе правове становище міщан, права яких були непорушними і захищалися царським урядом. Шамрай висвітлено питання надання та реалізації містами магдебурзького права, правового становища міщан, їх місця у соціальній структурі населення. Ткач зауважував, що обсяг прав кожного міста доповнювався і змінювався протягом історії все новими королівськими та царськими грамотами, як результат на Гетьманщині не було й двох міст, які користувалися однаковим обсягом магдебурзького права. Характеризуючи міщан, як окрему соціальну групу, він зазначав, що незважаючи на оформлення і кристалізацію станової структури Гетьманщини, станові права міщан не були чітко визначеними, а тому часто не регламентувалися. Особливе місце в історіографії посідають історико-правові дослідження, в яких, вивчаючи роботу судових органів Гетьманщини, вчені давали оцінку дієвості норм магдебурзького права та роботі магістратських судів (Теличенко І.В., Федотов-Чехівський О.О., Юшков С.В., Пашук А.Й., Бойко І.Й.), джерел магдебурзького права і повноти його застосування в містах Гетьманщини (Антонович В.Б., Кістяківський О.Ф.), періодизації утвердження і особливостей поширення магдебурзького права на теренах Західної і Східної Європи (Василенко М.П.), проведення судових реформ (Міллер Д.П., Черкаський І.Ю.).У висновках узагальнено результати дослідження, що виносяться на захист: - зазначаючи успіхи сучасної історичної науки у вивченні окремих сторін соціальної історії та становища міщан в другій половині XVII - другій половині XVIII ст., слід зазначити, що нагромаджений дослідниками фактичний матеріал часто надто розрізнений; деякі з праць, їх фактологічна база та висновки вимагають суттєвого уточнення. Надання магдебурзького права містам Лівобережної України в період з кінця XVI - першій половині XVII ст., виокремило міщан в окрему одиницю у соціальному й економічному значенні, наділену правами, обовязками та становими органами самоуправління. Формально, магістрати не підпорядковувалися полковим канцеляріям і визнавали лише владу гетьмана і царя, але фактично залежали від полкових канцелярій, оскільки через останні здійснювалася влада гетьмана на місцях. В той же час, посередництво московської влади сприяло стабілізації міського самоврядування, зокрема вільно проводити вибори до магістратів, здійснювати судочинство, організувати збір податків, відбувати державні та міські повинності, здійснювати контроль над міською торгівлею й виробництвом. Для зясування правового статусу міщан і визначення їх місце у соціальній структурі населення Гетьманщини здійснено ґрунтовний аналіз памяток права, матеріалів судових справ, урядових запитів та інструкцій.

Основний зміст