Соціально-економічні аспекти бідності та форми її прояву - Курсовая работа

За рівнем бідності в сучасному світі визначають ефективність дій влади, стан розвитку економіки, напрямки соціальних державних програм. У країні з бідним народом не може бути сильної та сталої економіки, прозорої та міцної влади, відкритої та чесної політики. Прогресивний розвиток бідності як соціально-економічного явища і фінансової проблеми сприймається особливо драматично, адже сьогодні в світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії розвитку людства. Одним з центральних завдань розвитку людства стало подолання бідності, шляхом здійснення заходів на національному рівні та в рамках міжнародної співпраці. Мета роботи - дослідити теоретичні основи визначення сутності бідності та оцінити її вплив на соціально-економічний розвиток суспільства; визначити основні принципи, щодо вдосконалення заходів державної політики у сфері подолання бідності.За офіційними даними, близько 1,3 млрд людей тільки на Півдні планети живуть у бідності (2015 рік). Сучасна наука визначає бідність, як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу [1, с. Ідеться про те, що внаслідок матеріальних нестатків бідні верстви населення не можуть харчуватися відповідно до місцевих стандартів, не можуть оплачувати житло та комунальні послуги виходячи зі своїх потреб, не можуть лікуватися та відпочивати, забезпечуючи відновлення втраченого через хворобу або перенавантаження здоровя, нарешті, не можуть забезпечити оплату освіти собі та своїм дітям. Отже, маючи економічне походження, бідність є набагато ширшим явищем, що стосується різноманітних аспектів життя населення [3]. Бідність - соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити “нормальне” (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сімю якісним медичним обслуговуванням [7, с.Першими, хто зайнявся кількісними розрахунками рівня бідності, стали англійські учені Чарлз Бут і Сибом Раунтрі, які ввели в 1890-х поняття «поріг (або межа) бідності». Люди вважаються бідними, якщо їхні доходи або споживання нижчі за певний рівень, що його визначають як межу бідності [14, с.370]. Межа бідності має бути встановлена на такому рівні, щоб унеможливити отримання допомоги працюючим; пенсіонерами, чиї пенсії мають бути не нижче за межу бідності. Передбачається, що сукупні прибутки сімї з чотирьох людей, де дорослі отримують мінімальну заробітну плату, або є безробітними і отримують допомогу з безробіття, або є пенсіонерами, а діти отримують дитячу допомогу, мають бути вище за межу бідності. Для визначення межі бідності ним є прожитковий мінімум (іноді його називають мінімальним споживчим бюджетом або мінімальним споживчим кошиком).В процесі первинної соціалізації ці цінності передаються від одного покоління до іншого, приводячи до «спадкоємства» бідності. Якщо в теоріях культури бідності самі бідняки розглядаються як джерело своїх бід, то в концепціях культури залежності таким джерелом виступає держава з його програмами соціального забезпечення. Прихильники концепції бідності як результату особливої ситуації стверджують, що в житті людей і суспільства в цілому трапляються періоди, коли вірогідність виникнення бідності дуже висока. До найважливіших потреб людини, які найбільш чітко характеризують бідність у країні, відносяться такі: можливість вести здоровий спосіб життя, якісне медичне обслуговування, доступність якісної освіти, побутові умови для нормального життя, доступ до зайнятості у відповідності з набутою освітою і кваліфікацією. Особливості проблеми бідності в Україні: Бідність і державність - необхідність одночасно будувати державу, яку фундамент боротьби з бідністю;Кількісним критерієм виступає поріг (межа) бідності, або прожитковий мінімум. Бідність є не лише соціальною, але й економічною категорією, а, отже, залежить від таких макроекономічних показників, як обсяг ВВП, рівень безробіття, індекси інфляції та реальної заробітної плати. Згідно із взятими на себе зобовязаннями, до 2015 року в Україні планувалося ліквідувати абсолютну бідність за критерієм 5,05 доларів США на добу, знизити до 25% відносну бідність (за рахунок скорочення бідності серед дітей та зайнятого населення), зменшити в 10 разів частку тих осіб, чиє споживання є нижчим за рівень фактичного прожиткового мінімуму (з 71,2% у 2000 році до 7% у 2015 році). Утім, відомо, що у 2015 році рівень абсолютної бідності (добові витрати менше 5,05 доларів США) мав зрости до 3,5%, бідність за критерієм споживання нижче фактичного прожиткового мінімуму - до 32%, рівень відносної бідності - до 30,6%, у т.ч. бідність серед дітей становила 29%, а серед працюючих осіб - 18,5% (ООН, 2015).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Бідність як соціально - економічна категорія соціальних проблем

1.1 Поняття бідності як суспільно - історичного явища

1.2 Соціально - економічний аспект бідності та форми його прояву

Розділ 2.Проблеми бідності в Україні

2.1 Причини виникнення бідності

2.1 Порівняльна характеристика показників бідності в Україні

Розділ 3. Шляхи подолання бідності

Висновки

Список використаної літератури