Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (1991-2005 рр.): історичний аспект - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі історії Національної академії оборони України, Міністерство оборони України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Національна академія оборони України, професор кафедри історії. Національна академія оборони України, начальник кафедри військової соціології та політології Захист відбудеться “20 ”грудня 2006 р. о 16 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 Національної академії оборони України за адресою 03049, м.Тому вивчення історичного досвіду створення та розвитку системи соціального захисту військовослужбовців сприяє визначенню позитивних та негативних чинників у діяльності держави щодо соціального забезпечення військовослужбовців. Аналіз створення та розвитку нормативно-правової бази соціального захисту військовослужбовців дозволяє визначити тенденції його подальшого розвитку. Таким чином, сутність наукового завдання дисертації полягає в дослідженні становлення та розвитку системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, виявленні тенденцій забезпечення ефективності правотворчої діяльності у військовій соціальній сфері та встановленні закономірностей її формування. Робота проводилася кафедрою управління повсякденною діяльністю військ Національної академії оборони України на замовлення начальника Генерального штабу Збройних Сил України для розроблення структури, механізму підготовки та накопичення резерву особового складу мобілізаційних ресурсів для потреб Збройних Сил України, методичних рекомендацій для їх планування. Мета і завдання дослідження полягають у висвітленні формування соціального захисту військовослужбовців для врахування історичного досвіду в процесі подальшого вдосконалення соціального забезпечення Збройних Сил України.Видання довоєнного періоду доцільно виділити окремо, тому що вони висвітлюють основи формування майбутньої нормативно-правової бази системи соціального захисту військовослужбовців Радянського Союзу, яка надалі стала основою системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України. Бурлачука “Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми”, на основі великої кількості матеріалів, насамперед соціологічного характеру, містить спробу комплексного аналізу становлення в незалежній Україні збройних сил як одного з найважливіших соціальних інститутів держави. Чорного на тему “Соціальні передумови концепції реформування Збройних Сил України” зясовується період створення, розвитку та подальшого реформування Збройних Сил України з філософсько-соціологічного боку. Автор називає види діяльності, які заборонені для військовослужбовців Збройних Сил України, висвітлює їх права, зясовує житлові права військовослужбовців, їх пільги, аналізує законодавство про пенсійне забезпечення. Зважаючи на невідповідність цього правового рішення положенням Конституції України, Конституційним Судом було ухвалено рішення щодо відновлення норм законодавства про надання відповідних соціальних гарантій військовослужбовцям.Двадцятого грудня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. І цей закон у 1991 році був прогресивним та перспективним, незважаючи на його деяку правову недосконалість, яка полягала у невизначеності мети цього нормативного акту в його загальних засадах, що є основою будь-якого закону. Сімнадцятого липня 1992 року Кабінетом Міністрів України на виконання закону про пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України була затверджена Постанова № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”. Слід обовязково врахувати те, що з метою створення військовослужбовцям збройних сил держав-членів СНД належного рівня життя, гідних умов для виконання обовязків військової служби, а також правової основи для виконання цих заходів 14 лютого 1992 року в столиці Республіки Бєларусь місті Мінську була прийнята “Угода між державами-учасниками співдружності незалежних держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їхніх сімей”. Наступним заходом держави щодо продовження законотворчої діяльності у галузі правового забезпечення соціальних гарантій особового складу Збройних Сил України став Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист”, який був прийнятий 24 березня 1998 року.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ