Соціальний та правовий порядок як необхідна умова стабільності суспільства - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України. Науковий керівник: Чміль Борис Федорович, кандидат філософських наук, професор, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки. Захист відбудеться "22" травня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Соціальний порядок у контексті філософсько-правової інтерпретації ілюструє встановлені зразки, постійні структури, процеси і зміни, властиві соціуму, які впливають на поведінку й взаємодію індивідів та на функціонування суспільства як системи загалом. Підґрунтя соціального порядку складає правопорядок, адже у сучасному суспільстві саме здатність до регулювання соціальних відносин інструментами права виявляє в інтегрованому вигляді реальні можливості держави керувати розвитком соціальних систем, що постійно ускладнюються, впливати на процеси перетворення суспільства, функціонування механізмів контролю й регулювання основних сфер його життєдіяльності. Сучасна демократична держава існує передусім як стійка і надійно функціонуюча модель соціального та правового порядку, що забезпечує такий спосіб регулювання суспільних відносин і рівень захисту життєво значущих інтересів громадян, які дозволяють ефективно вирішувати неминучі в життєдіяльності суспільства колізії та конфлікти. Правовий порядок є відображенням стану відносної стабільності, дієвості та міцності реального соціального простору, в межах якого реалізуються економічні, політичні й духовно-етичні потреби людей, це форма й спосіб розвитку соціальності, точніше - один з шляхів саморозвитку суспільства. Вони, з одного боку, підтримують ідею впорядкованості соціального буття як породжену обєктивними потребами виживання соціуму, а з іншого - схильні діяти супроти вимог порядку, забезпечуваного державою та спрямованого на гарантування законних прав і свобод громадян.У першому розділі - "Філософсько-правові засади аналізу соціального та правового порядку" - проаналізовано історію філософсько-правових поглядів на соціальний та правовий порядок, сучасні філософсько-правові концепції, котрі пояснюють досліджувані категорії, а також розглянуто соціальний та правовий порядок в якості одного із основних феноменів культури. З одного боку, вони дозволяють відзначити теоретичну можливість досягнення повної відповідності вимог закону реальним процесам життєдіяльності суспільства, з іншого - фіксують своєрідний підсумок і критерій правової діяльності, тобто трактуються як дійсність та дієвість права у суспільстві. Таким чином, правопорядок у філософсько-правовому сенсі може бути представлений як один із видів буття суспільства - правового буття, що взаємодіє зі всім спектром звязків і відносин у соціумі. Визначено, що пояснення порядку і згуртованості в суспільстві передбачає три основні підходи: 1) утилітаристський, коли підтримання соціального порядку відповідає інтересам усіх, особливо в складних суспільствах з високим ступенем розподілу праці і взаємозалежності індивідів; 2) культурний, який надає перевагу ролі загальних норм і цінностей; 3) примусовий, де підкреслюється значення влади і панування (у військовій, правовій, релігійній, економічній сферах), а також здатність владних структур до підтримання соціального порядку та правопорядку. У другому розділі - "Основні тенденції динаміки права і правопорядку як детермінуючі засади соціальної стабільності в Україні" - досліджено визначальну роль права і правопорядку у забезпеченні соціального порядку, конституційна правова держава розглянута як приклад моделі найбільш ефективного соціального та правового порядку, обґрунтована важливість діяльності міліції як умови вдосконалення соціального порядку та правопорядку, необхідність реформування її діяльності за рахунок зменшення насильницької складової та антропологічного й культурологічного повороту в роботі органів внутрішніх справ.Виходячи з поставленої мети, взаємоповязаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовано теоретичні положення й розроблено відповідні практичні рекомендації щодо вдосконалення соціального порядку та правопорядку, підвищення рівня та ефективності діяльності ОВС, а саме: 1. Сформульовано авторське визначення поняття "соціальний порядок", який пропонуємо розуміти як стан відносної стабільності, врівноваженості, збалансованості соціальних відносин, діяльності норм у суспільстві, який задає індивідам, групам, інституціям відповідні моделі (зразки, стандарти) поведінки як у сфері державних, правових звязків та відносин, так і поза нею. Сформульовано авторське визначення поняття "правовий порядок", тобто такий якісний стан державно-правового життя, який характеризує рівень стійкості та ступінь гармонізації соціальних звязків та відносин в контексті ідеї права.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ