Соціальний розвиток українського села в 60-80-ті рр. ХХ ст. - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукПричому поняття первинності означає не тільки очевидний факт первородства села, народження міста в сільському лоні, але й виконання селом своїх іманентних функцій: забезпечення людей продуктами харчування, промислового виробництва - сировиною; захист екології міста від руйнування промисловістю, амортизація наслідків демографічних спадів для промисловості, відтворення культурних, побутових і моральних традицій, вдосконалення генофонду міського населення й усієї нації тощо. Радянська тоталітарна держава, в якій влада належала партійній бюрократії, так званій номенклатурі, свідомо використовувала село і сільське господарство як своєрідних донорів формування бюджетних надходжень, будівництва міст, проведення політики індустріалізації, створення військово-промислового комплексу. Передусім слід пробудити громадський інтерес до соціально-економічних проблем села і переконати суспільство в необхідності концентрації зусиль для виведення сільського господарства з глибокої кризи, створення для цього на селі належних культурно-побутових умов життя. Адже висвітлення минулого нашого села сприятиме формуванню й у так званої політичної еліти, й у широкої громадськості почуття поваги до хлібороба, усвідомлення величезного боргу, який треба обовязково віддати селу за неоплачену працю й бідування його жителів упродовж багатьох років. Обєкт дослідження даної дисертаційної роботи ? українське село, що розглядається як: а) сукупність населених пунктів, які не відповідають критеріям, що встановлені для міських поселень, і жителі яких зайняті переважно сільським або лісовим господарством; б) сільська місцевість, де в досліджуваний період проживала значна частина населення республіки (у 1959 р.Автор дисертації переконаний, що не можна ігнорувати наукову спадщину радянських істориків, які на основі ретельно відібраного фактичного матеріалу показали всі позитивні процеси та явища, що відбувалися на селі за радянських часів, зокрема зростання добробуту, соціальної захищеності, освітнього рівня людей. Зокрема, В.П.Михайлюк, провівши у своїй монографії та докторській дисертації історичний аналіз багатьох історичних і економічних праць, програм ряду сучасних політичних партій, чітко визначив соціальні причини кризи сільськогосподарського виробництва в Україні напередодні краху СРСР. С.М.Тимченко здійснив ґрунтовний аналіз демографічних чинників занепаду українського села й дійшов висновку, що в 1970-1980-ті роки через хибну соціальну політику режиму набули катастрофічного характеру і стали некерованими такі явища, як зниження чисельності сільського населення, постаріння сільських працівників, скорочення сільських населених пунктів тощо. Крім того, Україна змушена була виконувати навязані центром завдання щодо наповнення союзного продовольчого фонду за будь-яку ціну, в тому числі й ціною нехтування виконанням програми соціального розвитку самого села. Оскільки основні опубліковані збірки джерел (документи КПРС, статистичні збірники, твори державних керівників тощо) вже більш-менш ґрунтовно проаналізовані попередниками, автор дисертації зосередив увагу на характеристиці архівних документів, які аналізуються за такими групами: - довідки та інформації партійних, радянських, профспілкових, комсомольських функціонерів, державних службовців, написані у звязку з розглядом питання соціально-економічного розвитку села у відповідному керівному органі; Автору вдалося знайти архівні документи, які засвідчили: селяни, які залишили село без дозволу, розшукувалися і поверталися додому міліцією.Саме останній із зазначених осіб у своїй відомій брошурі “Економічні проблеми соціалізму в СРСР” (1952 р.) поділив усі протиріччя між містом і селом на дві категорії: протилежність, що означала антагоністичні класові протиріччя, і суттєві відмінності, тобто різний рівень розвитку продуктивних сил міста і села, відмінності у формах власності, у культурно-побутових умовах життя міських і сільських жителів. У підрозділі йдеться про те, як під гаслом усунення суттєвих відмінностей між містом і селом в Україні робилися спроби перетворити села на благоустроєні селища “міського типу”; показується, яку роль у цьому відіграло будівництво експериментально-показових сіл і селищ; висвітлюється позитивний та негативний досвід комплексної перебудови ряду сільських районів України; аналізується стан розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості України наприкінці 1980-х рр. як наслідок виконання комплексу відповідних заходів і всієї соціальної політики влади. Отже, накресливши плани соціального розвитку села, партійне керівництво країни, республіки виявилося неспроможним мобілізувати на їх виконання всю командно-адміністративну економічну систему, сформувати громадську думку в суспільстві щодо необхідності надання дієвої допомоги селу. Не маючи будь-яких перспектив для цього у себе в селі, селянин приймав рішення переселитися до міста.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ