Соціальний простір ідеологічної функції масової комунікації в умовах інформаційного суспільства - Статья

Соціальний простір ідеологічної функції масової комунікації в умовах інформаційного суспільстваТож замість елітарної комунікації, розрахованої на вузький прошарок освіченої публіки, зявилась комунікація, що апелює до найширших мас і забезпечує нову за характером взаємодію громадсько-політичної системи та соціуму. Саме масова комунікація на часі забезпечує громадян не лише інформацією про субєктів політичного життя та їхню діяльність, формуючи їх політичні симпатії і визначаючи їх електоральну поведінку, а й установлює "порядок денний" у розгляді проблем, до яких повинно звернутися суспільство. Mass Communication within the contemporary society is known to have transferred into the influential social institute, implementing informative, political, ideological, propaganda, social and cultural functions. This process ended in the middle of the XX-th century, when mass communication was truly mass one, based on the opportunities of newspapers, radio and television. The demand for ideas, ideals, values, regarding ideology as an extension of a material base of the society was replaced by mass communication, which was the active factor of mediatizing the society, with further making reality into its "global television village", and replacing facts with their virtual reconsideration.Революція у Великій Британії XVII століття й особливо Велика французька буржуазна революція кінця ХVШ століття провели межу між пресою як засобом інформування та спілкування вузьких прошарків "просвіщенної публіки" і пресою, що підхоплює, підсилює і робить надбанням широких мас певні ідеї, політичні гасла та програми. У цій ситуації потреба в ідеях та ідеалах, які хоч і тенденційно, але висувала ідеологія як духовна надбудова матеріальної бази соціуму, відпадає, тож на заміну їй приходить масова комунікація, яка з першої третини ХХ століття поєднує в собі вже не лише друковану пресу, а й радіо та телебачення. І хоча більшість дослідників вважали ідеологію "ілюзорною свідомістю", коли про дійсність робили висновки лише з уявлень про неї, більшовики обґрунтували її залежність від суспільного буття і тим самим створили систему поглядів, на яких базувалося тоталітарне суспільство. Починаючи від драми Бомарше "Весілля Фігаро", про яку король Франції сказав, що для того, щоб поставити її на сцені, потрібно зруйнувати Бастилію, і закінчуючи пресою часів революції, де газети викладали цілу програму конкретних революційних дій, ідеологія домінувала як виразник соціальних устремлінь окремих класів. Хоча за часів імператора Наполеона у Франції була поширеною й інша думка про ідеологію та ідеологів як про таких, хто підходив до тлумачення дійсності з позицій абстрактних уявлень, абсолютно не розуміючись на законах реальної політики та суспільного життя [див. також 10].Ідеологія як форма самопізнання, самоідентифікації і самоутвердження класів та окремих соціальних груп ще з середніх віків з яскраво вираженим релігійним обрамленням, а з XVII століття - як рушійна сила могутніх соціальних зрушень (спочатку у Великій Британії, потім у Франції та США, а вже у ХІХ столітті практично у всіх європейських країнах). У науковій літературі подібні ідеологічні установки прийнято називати "великими ідеологіями", бо під вплив створюваних ними ідеологем та міфологем потрапляла величезна кількість людей. Поставити питання про загибель "великих ідеологій" наукову думку Заходу змусило і зародження вже після Першої світової війни "суспільства споживання", яке обєднало масу "одновимірних індивідів", що вбачали сенс життя у гедоністському задоволенні своїх потреб та матеріальному благополуччі. Оскільки ідеологія через свій відкрито агресивний та наступальний характер створює лише ілюзію суспільної єдності, філософи середини ХХ століття протиставляють їй комунікацію. У цьому соціальному дискурсі народжується не лише прийнятне для переважної більшості співгромадян сприйняття навколишньої реальності, а й завдяки постійному діалогу підтримується стан усталеного консенсусу та забезпечується стратегічне управління відкритим суспільством.