Масова комунікація у сучасному суспільстві як впливовий соціальний інститут. Дослідження генетичних витоків ідеології на різних етапах її розвитку та комунікації як соціального феномену ХХ століття. Визначення впливу ідеології на масову свідомість.
При низкой оригинальности работы "Соціальний простір ідеологічної функції масової комунікації в умовах інформаційного суспільства", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР ІДЕОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВАЦей процес завершився в середині ХХ століття, коли масова комунікація справді стала масовою, спираючись на можливості спочатку газет, потім радіо, а з середини століття - телебачення. Тож замість елітарної комунікації, розрахованої на вузький прошарок освіченої публіки, зявилась комунікація, що апелює до найширших мас і забезпечує нову за характером взаємодію громадсько-політичної системи та соціуму.Революція у Великій Британії XVII століття й особливо Велика французька буржуазна революція кінця XVIII століття провели межу між пресою як засобом інформування та спілкування вузьких прошарків «просвіщенної публіки» і пресою, що підхоплює, підсилює і робить надбанням широких мас певні ідеї, політичні гасла та програми. У цій ситуації потреба в ідеях та ідеалах, які хоч і тенденційно, але висувала ідеологія як духовна надбудова матеріальної бази соціуму, відпадає, тож на заміну їй приходить масова комунікація, яка з першої третини ХХ століття поєднує в собі вже не лише друковану пресу, а й радіо та телебачення. І хоча більшість дослідників вважали ідеологію «ілюзорною свідомістю», коли про дійсність робили висновки лише з уявлень про неї, більшовики обґрунтували її залежність від суспільного буття і тим самим створили систему поглядів, на яких базувалося тоталітарне суспільство. Починаючи від драми Бомарше «Весілля Фігаро», про яку король Франції сказав, що для того, щоб поставити її на сцені, потрібно зруйнувати Бастилію, і закінчуючи пресою часів революції, де газети викладали цілу програму конкретних революційних дій, ідеологія домінувала як виразник соціальних устремлінь окремих класів. Хоча за часів імператора Наполеона у Франції була поширеною й інша думка про ідеологію та ідеологів як про таких, хто підходив до тлумачення дійсності з позицій абстрактних уявлень, абсолютно не розуміючись на законах реальної політики та суспільного життя [див. також 10].У науковій літературі подібні ідеологічні установки прийнято називати «великими ідеологіями», бо під вплив створюваних ними ідеологем та міфологем потрапляла величезна кількість людей. останньою такою ідеологією став марксизм у його більшовицькій інтерпретації, під гаслами якої здійснювалася найбільш кривава та довготривала революція. Поставити питання про загибель «великих ідеологій» наукову думку Заходу змусило і зародження вже після Першої світової війни «суспільства споживання», яке обєднало масу «одновимірних індивідів», що вбачали сенс життя у гедоністському задоволенні своїх потреб та матеріальному благополуччі. оскільки ідеологія через свій відкрито агресивний та наступальний характер створює лише ілюзію суспільної єдності, філософи середини ХХ століття протиставляють їй комунікацію.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
