Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку української держави. Зміст професійно-етичної культури соціального працівника: творча самореалізація моральних переконань та ідеалів; володіння технологією професійної взаємодії та спілкування.
Соціальний педагог, зміст його фаху Зміст Вступ Розділ І. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку української держави 1.1 Соціалізація особистості - мета соціальної педагогіки 1.2 Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості 1.3 Предмет та завдання соціальної педагогіки Розділ II. Теоретичні засади соціальної педагогіки 2.1 Основні категорії соціальної педагогіки 2.2 Принципи соціально-педагогічної діяльності 2.3 Структура та функції соціально-педагогічної діяльності 2.4 Зміст і структура професійно-етичної культури Висновок Література Вступ У кожній Державі, як і в кожному житті людини є такі періоди, коли їй потрібна допомога іншої людини, групи людей, цілого суспільства. І в цій ситуації особливу роль можуть відіграти як окремі соціальні інститути, так і окремі спеціалісти, серед яких соціальний педагог і соціальний працівник посідають особливе місце. Водночас ми добре усвідомлюємо, що лише професійно грамотний спеціаліст може вирішувати ті складні, суперечливі й болючі проблеми, які назріли у молодій державі, що переживає кризовий період свого становлення. Саме з цією метою і зроблена спроба підготувати підручник Соціальна педагогіка для майбутніх спеціалістів, котрі будуть працювати з різними соціальними групами людей. Вони зосередили зусилля на проблемах найбільш болючих і тривожних у сьогоденні - як допомогти кризовій сімї, дітям сиротам, дітям та молоді, схильними до наркоманії, тютюнопаління, правопорушень, дітям та молоді з особливими потребами. Крім того, вони прагнули дати студентам теоретичні знання, що може сприяти підвищенню їх професійного рівня ефективності соціально-педагогічної діяльності. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку української держави 1.1 Соціалізація особистості - мета соціальної педагогіки Для соціальної роботи як системи професійної діяльності соціалізація особистості виступає надзавданням. Поняття соціалізація було вперше введено в наукову систему понять американським соціологом Ф. Гідінгсоном в кінці XIX століття, який тлумачив це поняття як процес розвитку соціальної природи людини [1;24] лише в середині XX століття цей термін набув офіційного статусу теоретичного поняття. Кулі, Дж.Мід) досліджують соціалізацію як результат соціальної взаємодії людей; априхильники структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон) сприймають соціалізацію як процес рольового тренування. соціалізацію як процес рольового тренування. Особливістю цих теорій є те, що соціалізація в них розглядається, перш за все, як процес соціальної адаптації, пристосування особистості до середовища шляхом засвоєння заданих суспільством норм правил тощо. Водночас у працях цих дослідників було чимало важливих позицій, які можна використовувати в соціально-педагогічній діяльності. П. Бергер і Т. Лукман розглядають соціалізацію як всебічне і послідовне входження індивідів в обєктивний світ суспільства чи в окрему його частину. Так, скажімо, Б.Д. Паригін тлумачить соціалізацію як входження в соціальне середовище, пристосування до неї, засвоєння певних ролей і функцій, які слідом за своїми попередниками повторює кожен окремий індивід протягом всієї історії формування і розвитку[15;6]. З таким визначенням можна в принципі погодитися, хоча не можна не звернути увагу, що в ньому яскраво простежується лише один аспект соціалізації - адаптація особистості в соціальному середовищі, і незвертається увага на зворотній вплив, тобто вплив особистості на оточення,активне відтворення нею суспільних відносин. Крім того, зростає власна активність особистості, самостійність щодо вибору соціальних цінностей, середовища, якому віддається перевага, види діяльності, що відіграє в сукупності істотну роль у процесі соціалізації. Спільна діяльність молодого покоління з фахівцями соціально-педагогічної роботи, передача їх знань, досвіду дозволяє дітям і молоді оволодівати навичками соціально- активної особистості. І, нарешті, останнє - ставлення до дітей та молоді має базуватися на принципово новій концепції -- концепції самореалізації у процесі соціальної творчості, здійснення власних інноваційних проектів за наявності активної допомоги з боку державних та громадських соціально-виховних інститутів. 1.2 Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості Порушення традиційних для України останніх десятиріч механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінка людей потребувала перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які стали підґрунтям в осмисленні того, що відбувається з людиною, яка логіка зміни подій, який механізм самозахисту і загальнодержавної підтримки людей. У звязку з цим можна відзначити різні напрямки і підходи у зарубіжній практиці (Мері Річмонд, Зігмуд Фрейд, Джон Дьюї, Вірджинія Робінсон, Гордрн Гамільтон, Аліса Соломон та інші). В той же час ми розглядаємо соціальну роботу і як своєрідну управлінську діяльність, спрямовану на зміну сукупності умов функціонування і розвитку соціальних процесів з метою досягнення о
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
