Соціальний капітал вихованців інтернатних навчальних закладів України - Статья

Хортицька національна навчально-реабілітаційна академіяРозвиток системи освіти України на засадах гуманізації зумовлює підвищення уваги держави й суспільства до проблеми організації ефективного утримання та навчання соціально і фізично ослаблених дітей: дітей-сиріт, соціальних сиріт, дітей із неблагополучних сімей, дітей із особливими потребами. Враховуючі ці дані, прибічники реформи вважають, що наявність широкої мережі шкіл-інтернатів не сприяє формуванню відповідальності батьків за своїх дітей, підтримує їхню пасивну позицію самоусунення від виховних функцій, апріорі визначає пріоритетність фінансування системи інституційного догляду дітей, а не підтримки їхніх сімей. Із загальної кількості опитаних вихованців інтернатних навчальних закладів нами для подальшого емпіричного аналізу було обрано дві категорії: дітей-сиріт і дітей з інвалідністю, які першочергово потребують соціального захисту з боку держави, зокрема й за напрямом розвитку їхнього соціального капіталу, вихідний рівень якого має бути чітко визначеним. Діти з інвалідністю були ідентифіковані за вибором пункту «Маю інвалідність», оскільки у досліджуваній вибірці інтернатних закладів не було спеціальних шкіл-інтернатів, призначених для навчання саме дітей з інвалідністю. Порівняльною групою при інтерпретації відповідей дітей з інвалідністю виступили інші, відносно здорові вихованці інтернатного закладу, а при аналізі відповідей дітей-сиріт - учні, які мають сімї.Отже, опитування вихованців інтернатних закладів дозволило отримати дані щодо ключових показників їхнього соціального капіталу: ціннісних орієнтацій, довіри до оточуючих як передумови встановлення соціальних звязків, субєктивних оцінок ролі школи-інтернату в їхньому житті, навчальної успішності, рівня матеріальної забезпеченості сімї, готовності до самостійного дорослого життя по закінченню школи та планів на майбутнє. Емпіричні дані показали, що в ціннісних орієнтаціях дітей-сиріт та дітей з інвалідністю є позиції, що істотно відрізняються від цінностей інших категорій учнів інтернатних закладів (цінності сімї, самореалізації, здобуття поваги оточуючих, надання допомоги іншим, наявності друзів, вищої освіти, розваг), і позиції, за якими таких відмінностей немає (освіта, бізнес, багатство, розваги, спокійне життя, досягнення високого соціального статусу). Аналіз субєктивних оцінок вихованцями ролі школи-інтернату в їхньому житті показав, що для дітей-сиріт найважливішим є розвиток відповідальності, самостійності і надання допомоги у виборі життєвого шляху, для дітей з інвалідністю - розвиток організованості, дисциплінованості і самостійності. За показниками навчальної успішності, яка є передумовою майбутньої побудови випускниками освітньої і карєрної траєкторій, встановлено, що успішність дітей-сиріт і дітей з інвалідністю є нижчою у порівнянні з іншими категоріями вихованців інтернатних закладів. Емпіричні дані показали, що діти з інвалідністю і діти-сироти у меншій мірі відчувають готовність до самостійного дорослого життя по закінченню навчального закладу, ніж інші вихованці.