Соціальне становище населення Східної Галичини і Західної Волині в роки Першої світової війни - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАНауковий керівник: доктор історичних наук, професор Кондратюк Костянтин Костянтинович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри новітньої історії України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Патер Іван Григорович, Інститут українознавства імені Івана Крипякевича НАН України, завідувач відділу новітньої історії кандидат історичних наук, доцент Райківський Ігор Ярославович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри новітньої історії УкраїниПерша світова війна принесла народам Європи значні жертви і руйнування. На Східному театрі воєнних дій на долі українців і національних меншин, які мешкали в Галичині і на Волині, випало мало не найтяжче випробування бути учасниками війни, знаходячись в її епіцентрі, на стороні воюючих між собою блоків держав. Землі Східної Галичини і Західної Волині стали одним із основних військових театрів на Сході Європи. Використавши публікації документів і неопубліковані джерела, наявну наукову літературу, періодику, мемуари, автор поставив своєю метою обєктивно дослідити соціальне становище населення Східної Галичини та Західної Волині в роки Першої світової війни. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській історіографії на основі введення в науковий обіг значної кількості невідомих архівних матеріалів, нової інтерпретації як уже відомих, так і нововиявлених фактів комплексно досліджено: - соціальне становище населення Східної Галичини і Західної Волині в роки Першої світової війни;Трактування подій війни з одного боку було підпорядковано обґрунтуванню закономірності Жовтневої соціалістичної революції 1917 р. в Росії та Україні, а з іншого - намагання довести “реакційний” характер українського національного руху. У другому розділі “Людські втрати Східної Галичини і Західної Волині на фронтах війни” подано стан готовності Російської та Австро-Угорської армій до участі в масштабній війні, мобілізація чоловічого населення до війська, проаналізовано головні битви, у яких брали участь вихідці з Галичини і Волині, зроблена спроба визначити кількість загиблих і поранених галичан і волинян. Внаслідок цього до російського війська було мобілізовано близько 70 тис. жителів Західної Волині: українців, росіян, поляків, чехів. Російські війська відступили з Галичини з найбільшими втратами за всю війну - в середньому 235 тис. убитими і пораненими (щомісячно упродовж усієї війни ця цифра становила 140 тис.) У підсумку літніх боїв 1915 р. австро-німецькі війська здобули Холмщину, Підляшшя, частину Полісся та Західну Волинь. За матеріалами австрійського перепису населення 1910 р., кількість населення у Східній Галичині становила 5 млн 253 тис. На боці Австро-Угорщини у бойових діях брало участь від 250 до 300 тис. етнічних українців і враховуючи, що українське населення Східної Галичини становило 62 % від загальної кількості мешканців, за простими пропорційними підрахунками співвідношень чисельності населення австро-угорських країв і чисельності загиблих у війні, лише Українська Галичина тільки вбитими за інтереси Австро-Угорщини втратила близько 80-90 тис. осіб.

Основний зміст дисертації