Соціальне сирітство як передумова виникнення та функціонування інституту прийомного виховання - Статья

Соціальне сирітство як передумова виникнення та функціонування інституту прийомного виховання

Тімуш І.С.Key words: social orphanhood, orphans, child deprived of parental care, foster education, foster family, family-type orphanage, patronage. Така позиція держави означає, що сфера виховання дітей посідає важливе місце в загальній системі суспільних відносин, і свідчить про виконання Україною норм міжнародного права, про наближення національного законодавства до міжнародних стандартів у галузі охорони прав дитини, базових принципів Конвенції ООН про права дитини, яка проголосила, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст. Іншими словами, правом на сімейне (а це означає батьківське виховання) наділені не тільки діти, що виховуються в повноцінних сімях, мають обох або тільки одного з батьків, таким правом мають бути забезпечені й діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування. З точки зору зарубіжних фахівців, причинами сирітства є: збільшення кількості позашлюбних дітей; збільшення розлучень і сімей, у яких дитину виховує один із батьків; збільшення кількості батьків, позбавлених батьківських прав; ухилення від виховання дітей молодими та неповнолітніми матерями; слабкість моральних правил у сімї; матеріальні та житлові проблеми сімї батьків, безробіття; позбавлення батьків волі; деградація особистості дорослої людини (злісне ухилення від виховання дитини, наркоманія, алкоголізм); зменшення кількості дітей, яких беруть під опіку (недостатня матеріальна підтримка державою); збільшення кількості батьків, неспроможних виховувати дитину за станом здоров’я (за фізичними показниками) [4, с. За визначенням Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), до дітей вулиці віднесено: дітей, які не спілкуються з власними батьками та живуть у тимчасових помешканнях або взагалі не мають постійного притулку і кожен день ночують будь-де; першочерговими їх потребами є фізіологічне виживання та пошук житла; дітей, які підтримують контакт із сімєю, але через бідність, перенаселеність, різні види експлуатації та зловживань стосовно них проводять більшу частину дня, а інколи й ночі на вулиці; дітей - вихованців інтернатів та притулків, які через різні причини залишили (втекли) ці заклади та перебувають на вулиці [8,с.83].Конвенцію ООН про права дитини, Україна визнала, що діти є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний і фізичний розвиток і що вони потребують спеціального постійного догляду та захисту, а також взяла на себе низку зобовязань щодо реформування законодавства відповідно до міжнародних стандартів. Карпачова у спеціальній доповіді, присвяченій 20-річчю ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, підкреслила, що захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань української держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до їхньої людської гідності найточніше відображають рівень гуманності та цивілізованості суспільства.