Соціальне регулювання та профілактика девіантної поведінки - Реферат

З дисципліни: «Соціологія»Соціальне регулювання знаходить вияв як вплив суспільства на поведінку субєктів з метою упорядку вання відносин та забезпечення соціального компромісу, здійснюється за допомогою системи спеціальних заходів і характеризується двома різновидами: індивідуальним і нормативним. Мірою поведінки індивіда та критерієм оцінки цієї поведінки виступають в суспільстві саме соціальні норми. У становленні соціального регулювання найбільш суттєвим фактором є виникнення нормативного регулювання, яке дає змогу запровадити єдиний, безперервно діючий порядок у суспільних відносинах, підпорядкувати поведінку людей загальним і однаковим умовам, що диктуються вимогами економіки, влади,ідеології, усього соціального життя. Кожна норма у суспільстві - це певний критерій оцінки форм поведінки, вона впливає на сферу соціальної свідомості, звязується з ним, з існуючою системою цінностей. Поняття норми імпліцитно містить у собі можливість відхилень від НЕЇСТУПІНЬ соціальної "незручності" різних видів ненормативної поведінки різниться - від таких, що викликають осуд найближчого соціального оточення, до вчинення тяжких злочинів, покарання за які передбачає повну ізоляцію особи від суспільства.Тому своєчасна, якомога більш рання психологічна діагностика схильності молоді до ненормативної поведінки, розробка комплексу заходів психологічної допомоги особистості у зазначених випадках потребує сукупних зусиль теорії і практики.Людина як особистість формується під впливом системи соціальних відносин, у яку вона включена; цей процес детермінується сукупністю соціальних норм, чинних на даний момент у суспільстві.Суспільство - це різновид складних, диференційованих, динамічних соціальних систем, що характеризуються цілісністю, стійкістю, здатністю до саморозвитку та наявністю особливих соціальних цінностей і норм, які забезпечують його функціонування. Діденко зазначають, що системостворюючими чинниками слід вважати людину як субєкта становлення, функціонування та розвитку суспільних відносин; суспільні відносини як найефективнішу форму соціального звязку; культуру як сукупність матеріальних та духовних досягнень суспільства, що зумовлює певні критерії її цілісності як соціального утворення. Четвернін розглядає суспільство як вияв самоорганізованої соціальної системи, серед властивостей якої розрізняє самоцінність як неможливість існування людини поза межами суспільств. Міра регулятивного впливу на суспільство визначається певними факторами, а саме: ступенем розвитку суспільних відносин, вимогами, які ставить саме суспільство, складністю відносин, що виникають між субєктами та рівнем організованості суспільства. Біхевіористський підхід розглядає соціальне регулювання з позиції певного впливу норм, що встановлені та визнані в суспільстві, у державі, в певній соціальній спільності, на поведінку людини, з урахуванням різних факторів.Для кібернетичного підходу характерний погляд на суспільство як врегульовану систему, де соціальне регулювання розглядається як засіб впливу на суспільні відносини, процеси, системи, котрий має забезпечувати їх певні характеристики.По-перше, норма - це природний стан деяких субєктів (систем, відносин, процесів); по-друге, норма - правило поведінки, повязане із волею та свідомістю людини, що виникає у процесі культурного розвитку і соціальної організації суспільства. Соціальні норми гарантують не лише певний порядок у суспільстві, а й забезпечують певний рівень свободи субєктів.Дослідження соціальних норм повязано з аналізом суспільних відносин та діяльності індивідів. Обєктивний характер соціальної норми зумовлюється необхідністю підтримувати в суспільстві стабільність та порядок, потребами соціальних систем саморегуляції, необхідністю закріпити різні соціальні звязки, які постійно повторюються та виникають у процесі соціальної діяльності субєктів. Субєктивний характер соціальної норми обумовлений можливістю індивідів, соціальних груп усвідомити потреби суспільства у встановленні ціннісних еталонів поведінки та закріпити їх у різних правилах, приписах, знакових системах, сформувати певний рівень правової свідомості, який відповідав би рівню розвитку суспільства. Узагальнивши наведене вище, слід зазначити, що соціальна норма - це правило загального характеру, що характеризує певну сферу життєдіяльності суспільства, встановлюється державою, суспільством, обєднаннями громадян чи окремими субєктами з метою чіткого формулювання прав та обовязків субєктів суспільних відносин.Дослідження даної системи соціальних норм в цілому та окремо її складових дає можливості виявити як їх особливості, так і внутрішньосистемні взаємозвязки, що є актуальним на сьогодні у нових історичних умовах. У тих випадках, коли вимоги різних видів соціальних норм збігаються, то це призводить до швидшого досягнення субєктами бажаних результатів, якщо різні соціальні норми містять суперечливі положення, то вони ускладнюють процес реалізації субєктами вимог даних норм.

Зміст

Вступ

1. Закономірності та види соціального регулювання

1.1 Поняття та класифікація соціальних норм

1.2 Правові норми - особливий вид соціальних норм

2. Поняття та сутність девіантної поведінки

2.1 Психологічні та соціальні фактори формування девіантної поведінки

2.2 Методика профілактики девіантної поведінки серед молоді

Висновки

Список використаної літератури