Соціальне партнерство як фактор політичної та соціальної стабільності в Україні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛЯШЕНКО Тетяна Михайлівна Соціальне партнерство як ФАКТОР політичної ТА соціальної стабільності в Україні Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Пахарєв Анатолій Дмитрович, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.Подібна політика утверджувалась у вигляді різних форм, моделей відповідно до умов та потреб кожного суспільства, отримавши загальне визначення політики соціального партнерства. Тому беззастережним вбачається визначення соціальної політики як «складової частини ідеології державного будівництва, яка націлена на забезпечення прав і свобод людини, інтеграцію суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів самоврядування». Вихід з цього замкненого кола, що утворився внаслідок поєднання компонентів патерналістської соціальної системи радянського зразка з новими умовами економічної діяльності, можливий тільки за докорінного реформування соціально-трудових відносин, створення та розвитку системи соціального партнерства. Подібний перехід, що є нагальним завданням для подолання соціально-економічної кризи, гарантування політичної стабілізації при зміцненні засад демократії, потребує створення науково обгрунтованого бачення передумов, сучасного стану та мети соціально-економічного розвитку, ролі та завдань державних інституцій, функцій і особливостей діяльності інституалізованих груп інтересів - професійних спілок та організацій підприємців, які значною мірою виступають учасниками політичних процесів, - в контексті побудови соціальної держави в Україні. Дослідження та розвиток їх думок призвели до поширення ідеї про мирне співіснування праці і капіталу, яка пройшла багато стадій, трансформувалася залежно від соціально-економічних та політичних умов країни і з часом оформилась у чітку доктрину соціального партнерства, основоположні принципи якої пізніше було викладено у працях таких вчених, як Л.У першому розділі «Соціальне партнерство як суспільно-політичний феномен» досліджуються передумови становлення системи соціального партнерства, розглядаються її окремі концепції, що сформувалися наприкінці XIX - у першій половині XX ст. Автор робить висновок, що сьогоднішня політика соціального партнерства отримала значну теоретичну підтримку у вигляді багатьох соціально-економічних концепцій: як таких, що відображають зміну самої суті суспільних відносин, так і концепцій, повязаних з конструюванням та регулюванням ринку праці. У другому розділі «Соціальне партнерство - парадигма становлення демократичної державності: світовий досвід» розглядаються існуючі на сьогоднішній день моделі соціального партнерства, аналізується їх придатність до українських умов. На думку дисертанта, саме цей критерій у найбільш точний спосіб відображає не тільки сутність різних моделей соціального партнерства, а й дозволяє ідентифікувати умови та чинники, що призвели до формування кожної з них, уможливлюючи визначення грунту для впровадження концепції соціального партнерства в тій чи іншій країні. Автором пропонується застосування демократичної моделі соціального партнерства (зокрема, створення рад підприємств, інституту тарифної автономії) як найбільш придатної для умов перехідного періоду в Україні.