Соціальна структура робітників важкої промисловості України у 1960-1985 рр. - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукМета дослідження - простежити зміни в соціальній структурі та соціальних верствах робітників важкої промисловості України в 1960-1985 рр., зясувати основні напрямки і механізми, тенденції і перспективи, галузеві та формаційні особливості цих змін, розкрити взаємозвязок соціальних верств робітників, дати рекомендації щодо використання матеріалів дослідження. Нижній рубіж (1960 р.) має відносний характер і пояснюється прискоренням на той час технічного розвитку важкої промисловості і змінами на цій основі соціальної структури робітників. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше дається характеристика розвитку соціальної структури робітників важкої промисловості України у 1960-1985 рр. До наукового обігу введено у якості історичних джерел багато раніше засекречених статистичних матеріалів, розробок економістів. Конкретно-історично реалізовано концепцію, згідно з якою робітники у соціальному відношенні розрізняються за характером та змістом праці (зайняті механізованою, ручною працею, ремонтники і наладчики), за рівнем кваліфікації (низької, середньої і високої кваліфікації), загальної освіти (чотири ступеня - від нижчої, ніж неповна середня, до вищої), за розміром заробітної платні (низько-, середньо-і високооплачувані). Відповідно соціальна структура складається з верств чотирьох перерахованих вище типів, і кожний робітник обовязково і водночас входить до чотирьох різнотипних верств.Соціальна структура робітників важкої промисловості України у 1960-1985 рр. постійно включала наступні компоненти: 1) системоутворюючі фактори та ознаки (характер і зміст праці, кваліфікація, освіта, заробітна платня); 2) нижчі, середні та вищі верстви названих чотирьох типів; 3) на елементарному рівні - робітники-індивіди, які входили обовязково і одночасно до чотирьох різнотипових верств. В дисертації робітники досліджувалися не як індивіди, а вивчалися їх угрупування - соціальні верстви, які разом складають соціальну структуру робітників. Досліджувана соціальна структура робітників за основними параметрами перебувала на індустріальній стадії розвитку суспільства, але у відношенні до найбільш розвинених країн - у наздоганяючому варіанті. Україна їм поступалась за технічним рівнем, отже - за темпами скорочення ручної праці, рівнем кваліфікації, освіти, заробітної платні робітників. Разом з позитивними структурними зрушеннями зберігалися і виникали проблеми: верства робітників ручної праці залишалася масовою; не вистачало як бажаючих виконувати некваліфіковану ручну працю, так і спроможних виконувати найскладніші роботи; навіть при повільних темпах техніко-технологічних змін зростання верстви висококваліфікованих робітників відставало від них; в свою чергу у робітників вищих освітніх верств формувалися нові вимоги до змісту та характеру праці, розмір заробітної платні все ще був далекий від рівня раціонального споживання.