Історія дослідження природи соціальної справедливості. Tеологічне вчення про соціальну справедливість. Теорія суспільного договору Т. Гоббса. Погляди А. Сміта і Д. Г’юма на справедливість. Принципи ціннісно-нормативних трансформацій сучасних суспільств.
Кірюхін Д.І.Достатньо сказати, що вже в одній з перших книг, присвячених розгляду вказаного питання, її автор (Ф. фон Гайєк) називає термін «соціальна справедливість» позбавленим будь-якого сенсу, та й взагалі вважає його не більше ніж небезпечним міражем, що легітимує розширення державного впливу на всі сфери соціального життя, а отже таким, на якому будується антиліберальні політичні проекти. Серед недавніх досліджень вітчизняних філософів, присвячених соціальній справедливості, слід виокремити праці М.Поповича і А.Фінько, увага в яких зосереджена на звязку справедливості та соціоекономічних структур, А.Єрмоленко, що розглядає тему соціальної справедливості в контексті відповідальності, Г.Соловей, яка досліджувала трансформацію ідеї соціальної справедливості за доби глобалізації, нарешті О.Коломієць, котра обґрунтовує можливість комунікативного тлумачення соціальної справедливості. He випадково, що і сьогодні, коли ідея соціальної справедливості отримала своє концептуальне оформлення в загальній теорії справедливості, вона, проте, все ще зберігає значну ідеологічну складову, залишаючись «життєздатним політичним ідеалом» [1 ,с.245] (досить сказати, що претензія на «монополію» на соціальну справедливість як і раніше відрізняє «ліві» суспільно-політичні рухи, хоча, цікава обставина, на яку звертає увагу Д.Міллер, історично термін «соціальна справедливість» більшою мірою використовувався саме лібералами). Теологічне, причому не лише католицьке, але й протестантське (досить пригадати роботи Е.Бруннера), вчення про соціальну справедливість значною мірою було підготовлене не тільки і не стільки уявленнями про онтологічну укоріненість принципів соціального порядку, скільки більшою мірою тією чіткою фіксацією меж області застосування принципів (соціальної) справедливості, яка була проведена політекономією. He випадково, наприклад, С.Флайшекер не проводить відмінності між дистрибутивною, соціальною та економічною справедливістю [2,с.1,83], а Д.Міллер розглядає соціальну справедливість як різновид справедливості дистрибутивної (дана позиція видається такою, що більше відповідає реальному стану справ), оскільки вирішення соціальних проблем лежить на шляху розподілу ресурсів і благ в ситуації конкуренції індивідуальних потреб та інтересів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
