Соціальна робота з молоддю в Російській Федерації у 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. - Дипломная работа

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ 1.1 Проблеми молоді в сучасній науковій думці і соціальному просторі Росії 1.2 Поняття та сутність сучасної державної молодіжної політики Російської Федерації 1.3 Нормативно-правові основи соціальної роботи з молоддю в Росії РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ 2.1 Сучасні молодіжні проблеми Росії і України та шляхи їх вирішення 2.2 Молодіжні програми та проекти в системі соціальної роботи з молоддю 2.3 Сучасний громадський молодіжний рух як форма реалізації державної молодіжної політики у регіонах Російської Федерації 2.4 Рекомендації щодо розвитку соціальної роботи з молоддю в Україні в контексті досвіду Російської Федерації ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Сучасне суспільство характеризується багатьма ознаками. Учені і політики найчастіше говорять про достатньо гострі проблеми: зростання злочинності, наркоманії і суїцидів, погіршенні здоров’я соціальному сирітстві безпритульності, насильстві над дітьми в сім’ях, молодіжному безробітті, моральній розбещеності, бездуховності і соціальній апатії молодого покоління, про деформації у відношенні до праці, тощо. Соціальне неблагополуччя відбивається на стані здоров’я цієї соціальної групи населення, у молодих людей спостерігається зростання захворювань, (перш за все туберкульоз). Великий відсоток молодих людей, які не мають роботи, половина працюючої молоді трудиться не по тій спеціальності, яку здобула. Звідси у молоді виявляються тривога, відчай, обурення, вандалізм, що говорить про наявність соціальної напруженості, веде у свою чергу, до подальшого відчуження від суспільства. Соціальна робота з молоддю побудована на основі такого досвіду може стати одним з ефективних засобів успішного рішення численних проблем найважливішим чинником і базовою умовою успішного економічного і політичного реформування суспільства адже цей специфічний вид соціальної роботи впливає на характер життєзабезпечення молодого покоління і визначає зрештою якість молодого покоління. У зв’язку з цим молодіжна політика, соціальна робота і соціальний захист молодого покоління повинні стати одними з головних пріоритетів держави, а подальше повсюдне становлення і вдосконалення соціальних служб для молодого покоління - одним з основних завдань держави. А. Й. Капська, В.В.Колкова, Г.В.Купріянова, Ю.Й.Поліщук, В. В. Нечаєва, О.В.Татаринов, Є.І.Холостова, С.Я. Харченко та інші. Усвідомлення об’єктивності цієї проблеми й спонукало нас до вибору теми дипломного дослідження «Соціальна робота з молоддю в Російській Федерації у 90-х рр. ХХ - початку ХХІ століття» Об’єкт дослідження ? становлення і розвиток державної молодіжної політики Російської Федерації у 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. Мета дослідження - проаналізувати соціальні проблеми молоді та зміст, форми і методи соціальної роботи з молоддю в Російській Федерації у 90-х рр. ХХ - початку ХХІ ст. Результати дипломної роботи можуть бути використані при підготовці проектів і програм роботи з молоддю на рівні окремих соціальних служб для молоді і з молодіжними громадськими організаціями. Достатньо гостро було поставлене питання про медико-біологічні характеристики молодіжної популяції, опосередкуванню її соціальної життєдіяльність (С. Бразевіч, Е. Вороняча, О. Іванов, У. Келасьев, В. Лісовський, Ю. Манько І. Первова, Е. Слуцкий, В. Чупров, Т. Шипунова і ін.). Сьогодні, як ніколи, в Росії актуалізується проблема дитячої безпритульності, яку все частіше пов’язують з явищами соціальної і шкільної дезадаптації, виникненням наркоманії і токсикоманії, проституції, безпритульності і бездоглядності. Аналіз реальних кроків, які робить влада відносно захисту інтересів підростаючого покоління в цілому і його найменших соціалізованих груп зокрема, переконує в тому, що зусилля, що витрачаються державою, в цьому напрямі не можна назвати адекватними гострій ситуації, що склалася, з положенням дітей і підлітків, відчужених від інститутів виховання. Згідно наявної в Міністерстві освіти і науки Російської Федерації статистиці, більшість бездоглядних дітей характеризуються високим рівнем батьківської і суспільної занедбаності. Переважаючий вік безпритульних - від 8 до 13 років. Послаблюється традиційна для Росії і росіян милосердна домінанта розуміння життєвого зв’язку втрачених дітей з втраченим суспільством. Остання, п’ята група неповнолітніх складається з осіб, що самовільно покинули спеціальні дитячі установи - спецшколи, спеціальні установи середньої професійної освіти, дитячі будинки, школи-інтернати, інші обєкти. На думку Г.І. Клімантової і Т.А. Федотовської [16] основні проблеми зростання бездоглядності і безпритульності криються в соціально-політичних перетвореннях, що привели до знецінення інституту сімї на загальнодержавному рівні. Сформувалася нова система комерційної і кримінальної експлуатації дитячої бездоглядності.“ [ 19]. Загальновизнаний факт впливу сімейних відносин і особо