Соціальна політика в Аргентині в умовах неоліберальної моделі розвитку (90-ті роки ХХ століття) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В АРГЕНТИНІ В УМОВАХ НЕОЛІБЕРАЛЬНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ (90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України Захист відбудеться 22.06. 2006 р. о _10____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Дисертація є комплексним історичним дослідженням соціальної політики, яка проводилася в Аргентині у 90-і рр. Зміст соціальної політики розкрито через аналіз її заходів у сферах соціально-трудових відносин, соціального захисту (пенсійного і медичного страхування, соціальної допомоги, соціальної безпеки), освіти та сімейної політики.Втілення реформ, базованих на ідеях неоліберальної економічної думки, супроводжувалося скороченням втручання уряду в економіку й управління та структурною перебудовою господарства країни. У звязку з цим набуває значущості проведення такої соціальної політики, яка була б здатна подолати соціальні розбіжності та розвязати соціальні протиріччя, які виникають у перехідний період, і, таким чином, сприяти соціальній інтеграції. Проваджувані в Аргентині у 1990-і рр. економічні реформи супроводжувалися корінною перебудовою соціально-економічних відносин, зрушеннями у соціально-класовій структурі, зміною усталених суспільних цінностей. Схожість соціальних проблем, які виникають при переході до ринкової системи господарювання - тимчасове зростання безробіття, посилення майнового розшарування, маргіналізація частини населення тощо - актуалізує потребу вивчення комплексу заходів соціальної політики в Аргентині в плані оцінки їхньої ефективності, врахування позитивного чи негативного досвіду при виборі Україною власних орієнтирів розвитку соціальної сфери. час проведення неоліберальних реформ в Аргентині, які носили довгостроковий характер і істотно вплинули на формування нової структури господарства, суспільний розвиток і власне нову стратегію соціальної політики.Це пояснюється, по-перше, тим, що реформи відбулися порівняно недавно, а по-друге, тим, що в урядових планах перебудови аргентинської економіки у 1990-і рр. соціальній політиці відводилося другорядне місце. Літературу з теми умовно поділено на чотири групи: 1) узагальнюючі історичні праці, в яких розкриваються особливості практичної реалізації неоліберальних економічних реформ 1990-х рр. в країнах Латинської Америки; 2) праці вітчизняних і зарубіжних авторів з історії економічного розвитку Аргентини кінця ХХ ст.; 3) конкретно-історичні та економічні дослідження, в яких висвітлюються процес становлення нової парадигми соціальної політики в Аргентині та окремі напрями реалізації цієї політики; 4) науково-довідкова література. Для розуміння специфіки економічної динаміки і зясування широкого кола питань соціального буття в Аргентині 1990-х рр. важливе значення мають праці, присвячені особливостям соціально-економічного розвитку країни зазначеного періоду. Спостерігаючи за динамікою суспільних процесів, ці дослідники зазначають, що зміни у структурі можливостей, а отже, і процеси соціальної мобільності в Аргентині протягом 1990-х рр. обумовлювалися зростанням безробіття, бідності, зубожіння, які були структурними елементами нової економічної моделі. Основним конкретно-історичним методом дослідження виступив історико-системний метод, згідно з яким соціальна політика розглядається як система взаємоповязаних та взаємообумовлених компонентів (напрямків, принципів, заходів) в конкретно-історичних умовах (у даному випадку - в умовах втілення неоліберальних реформ в Аргентині).Зазначено, що в Аргентині, як і в більшості держав латиноамериканського регіону, у 1990-і рр. було проведено реформу системи пенсійного забезпечення, розглянуто її причини та зміст. Зазначено, що реформа пенсійного забезпечення, проведена в Аргентині у 1994 р., носила структурний характер, оскільки було здійснено перехід від попередньої державної розподільчої схеми пенсійного забезпечення до змішаної системи, в якій надавалася перевага приватному компоненту на основі особистих накопичувальних пенсійних рахунків. Однак, попри кардинальну перебудову всієї системи, уряду не вдалося вирішити нагальні соціальні та фінансові проблеми. Низьке охоплення населення пенсійним страхуванням пояснювалося високим рівнем безробіття і зайнятості у неформальному секторі, а також невідповідністю законодавчої бази реформи специфіці соціально-економічного, передусім, соціально-трудового, стану країни. Реформа в сфері охорони здоровя, проведена в Аргентині у 1990-і рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ