Соціальна пам’ять, як соціокультурний феномен - Автореферат

Харківський національний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукМечникова Міністерства освіти і науки України. Мечникова Міністерства освіти і науки України, професор кафедри соціології Інституту соціальних ОНУ. Каразіна Міністерства освіти і науки України, завідувач-професор кафедри міжнародної економіки ХНУ; кандидат соціологічних наук, доцент, Ходус Олена Володимирівна, Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри теорії та історії соціології. Захист відбудеться 19.04.2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті ім.В першу чергу філософія, потім природознавство (біологія), психологія, соціологія намагаються проникнути в його суть і пізнати механізми дії памяті, як на індивідуальному рівні, так і на рівні людських співтовариств. Проблема ускладнюється, коли дослідник від запитання про суть памяті переходить до роздуму про те, що є соціальна память, і якою мірою її становлення і розвиток обумовлене біологічними і соціальними механізмами. Якщо спробувати використовувати подібний вислів для конструювання визначення соціальної памяті (згідно формулі definitio fit per genus et differentiam specificam, де “родовим” поняттям буде “память”, а “специфіка” полягатиме в “соціальному”), тоді таке визначення буде досить “генералізуючим” і схоластичним, припускаючим, до того ж, безліч тлумачень. Можна сказати, що пострадянський дискурс (як в Росії, так і а Україні) про соціальну память перенасичений бездоказовими взаємними відсиланнями і довільно використовуваними конструктами і небагато може дати досліднику, який ставить перед собою завдання виділити структури соціальної памяті і соціальних механізмів її функціонування. У зарубіжній науковій літературі (переважно - американської і європейської історичної соціології, культурній антропології і історії ХХСТ.) “соціальна память” проблематизуєтся з більшою академічною строгістю, і тому дослідження можна розділяти і відповідно до наукових дисциплін, а також по предмету, - на два основні “пересічні” напрями.Узагальнюючи спроби визначення поняття “соціальна память” в науковій літературі, можна простежити декілька важливих смислових моментів: - Категорії „соціальна память” та „історична свідомість” сприймаються багатьма як вітчизняними (М.Барг, А. Соціальна память може виконувати функції „моделі соціуму”( міфологія, історія), та „моделі для соціуму” (етос, технології, артефакти); вона теоретично моделюється за аналогією з ДНК людського організму - це одна із центральних ідей соціокультурної семіотики К. Гірца. Авторське визначення „соціальної памяті”, що надається у першому розділі дисертаційного дослідження, є таким: “Під соціальною памяттю слід розуміти сукупність наукових знань, ідей, концепцій і теорій, а також репрезентацій, що складаються стихійно, символів, знаків і знакових систем і значень - тобто семіосферу, в якій індивіди, соціальні групи і спільності відтворюють свій рух в часі і просторі”. У другому розділі - „Соціальна память: структура, механізми відтворення, функції”, зазначається, що моделювання структури соціальної памяті як правило, здійснюється по аналогії із моделюванням структури памяті індивіда. У ролі комуніканта можуть виступати інші індивіди (мікрокомунікації), соціальні групи (мідікомунікаціі), суспільство в цілому (макрокомунікації), але, знову таки, всі вони можуть виконувати функції комуніканта тільки в тому випадку, якщо володіють памяттю.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ